Вир - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вир

ВИР – літописне місто Переяславського (з середини 12 ст. – Новгород-Сіверського) князівства. Розташ. побл. м. Білопілля Сум. обл. на лівому березі р. Вир (притока р. Сейм, бас. Дніпра) у гирлі її притоки р. Крига. Засн. в 11 ст., у літописах згадується під 1113, 1147, 1160, 1161 у зв’язку з боротьбою проти половців та феод. усобицями в Пд. Русі як центр однойм. волості між верхів’ями Сули та Сейму (пл. – понад 8 тис. км2), що у 12 ст. не раз переходив з рук в руки (зокрема 1159–62 був столицею уділу князя Ізяслава Давидовича). Відігравав важливу роль у системі оборони пд.-сх. кордонів Русі, контролюючи прохід у половец. степ. Знищений 1239 під час монголо-татар. навали. Місто складалося з дитинця (1,5 га), що займав високий (15–18 м) мис лівого берега р. Крига, та острога, до якого прилягав відкритий посад (7– 10 га). Локалізов. архієпископом Філаретом (Гумілевським) у серед. 19 ст. Досліджувалося В. Богусевичем (1958–59) та В. Приймаком (1985–93). Загалом у різних частинах городища розкопано бл. 800 м2, виявлено рештки житл. та виробничо-госп. споруд, зафіксов. сліди залізооброб., ковал., ювелір., кісткорізал. ремесел.

Літ.: Зайцев А. К. Черниговское княжество // Древнерусские княжества Х–ХІІІ вв. Москва, 1975; Приймак В. В. Деякі підсумки вивчення давньоруського міста Вир і Вирівської волості // Проблеми ранньослов’янської і давньоруської археології Посейм’я. Білопілля, 1994.

В. П. Коваленко

Стаття оновлена: 2005