Виробничі відносини - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виробничі відносини

ВИРОБНИ́ЧІ ВІДНО́СИНИ – сукупність відносин між людьми, які складаються у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг. Поняття «В. в.» було введене у наук. обіг К. Марксом для обґрунтування матеріаліст. тлумачення історії і визначення предмету політ. економії. У його структурі виділяють тех.-екон. (організац.-екон.) та соц.-екон. відносини. Тех.-екон. відносини відображають орг-цію продуктив. сил, особливості певного етапу розвитку чинників вироб-ва та їх сусп. комбінації. По своїй суті вони є спілкуванням, взаємним зв’язком індивідів у процесі створення спожив. вартостей і носять первин. характер. Організац.-екон. відносини складаються із самої розстановки людей у процесі вироб-ва, узгодження і підпорядкування їх дій, забезпечують реалізацію вироб. здібностей, передачу й нагромадження знань, вироб. досвіду та навиків до праці. Виникаючи у зв’язку з поділом, спеціалізацією та кооперацією праці, ці відносини визначаються, насамперед, технол. способом вироб-ва. Історично зміна технол. способів вироб-ва супроводжувалась зміною і розвитком тех.-екон. відносин, які зумовлюють зміни соц.-екон. відносин та визначають вектори їх розвитку.

Основу соц.-екон. відносин складають відносини власності на засоби вироб-ва, які характеризують сусп. спосіб поєднання робочої сили із засобами вироб-ва, умови розпорядження чинниками вироб-ва та їх використання, привласнення результатів вироб-ва. Відносини власності визначають цільову спрямованість розвитку вироб-ва, соц. структуру сусп-ва та його тип. Історії людства відомі 3 осн. форми власності: суспільна, приватна, державна. Крім того, є різновиди проміж. і змішаних форм власності. Відносини власності охоплюють усі сфери екон. відносин, визначаючи їх специфічність. Функціонал. роль В. в. полягає у тому, що, будучи сусп. формою розвитку продуктив. сил, вони дають простір їх розвитку або гальмують його, створюють стимули чи антистимули. Суперечності, що виникають між продуктив. силами і В. в., розв’язуються шляхом зміни В. в., які є базисом (основою) політ., юрид. та ін. сусп. відносин та ін-тів. Система В. в. у їх функціонал. реалізації утворює екон. лад сусп-ва.

У зх. екон. теорії соц.-екон. закони В. в. і власності представлені як нейтрал. закони ефектив. господарювання, а техніка аналізу, пов’язана з оцінкою гранич. прирощень одного фактору «за ін. рівних умов» і прийнятна у межах тех.-екон. взаємозалежностей вироб-ва, переноситься на сферу найскладніших соц.-екон. процесів. Таким чином В. в. представлені як знеособлені відносини позасоц. факторів вироб-ва.

Літ.: Частная собственность в капиталистических и развивающихся странах. Ленинград, 1982; Щербина В. Ф., Цветаев В. М. Экономические отношения: История и современность. Ленинград, 1987.

С. І. Киреєв

Стаття оновлена: 2005