Виробничо-територіальний крмплекс (ВТК) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виробничо-територіальний крмплекс (ВТК)

ВИРОБНИ́ЧО-ТЕРИТОРІА́ЛЬНИЙ КО́МПЛЕКС (ВТК) – взаємообумовлене і взаємопов’язане поєднання підприємств різних галузей на конкретній території, що має господарську спеціалізацію і характеризується певним рівнем економічної цілісності та комплексності. ВТК як форма територ. орг-ції продуктив. сил – перехід від одинич. до систем. розміщення підпр-в. Він являє собою поєднання територ. поділу та інтеграції праці. На поч. становлення СРСР як держави і розвитку процесу планування стало очевидним, що завдання підвищення ефективності сусп. вироб-ва не можна вирішити лише шляхом удосконалення планування. Для цього необхідно запроваджувати прогресивні форми орг-ції вироб-ва, зокрема і територіальну. У 20–30-х рр. у результаті здійснення теор. узагальнень на основі практ. робіт над планом ГОЕЛРО, схемами екон. і адм. поділу країни, першим п’ятиріч. планом сформувались і знайшли практичне втілення базові положення орг-ції процесу формування продуктив. сил у межах окремих регіонів: значення вироб. принципу при формуванні окремих елементів територ. структури держави; вимога чіткого визначення черговості розвитку і місця у територ. поділі праці; чітка спеціалізація; пропорц. розвиток; комплексне використання ресурсів і встановлення рац. зовн. і внутр. зв’язків регіонів. Визначення вироб-ва, спеціалізації та взаємозв’язку елементів під час утворення територ. таксономіч. одиниць стало основою специфіч. форми орг-ції продуктив. сил – ВТК, або територіально-виробничих комплексів (ТВК). Така форма просторової орг-ції продуктив. сил стала основою адм.-територ. поділу і екон. районування держави. Від серед. 50-х рр. визначились регіонал. проблеми, зумовлені масштаб. залученням до госп. обороту значних джерел сировини з метою створення заг.-держ. баз нафт., газ. та електроенергет. галузей пром-сті. Традиц. форми галуз. і територ. планування та упр. у процесі вирішення даних проблем виявились неефективними, що викликало потребу у нових формах орг-ції продуктив. сил, однією з яких стали програмно-цільові ВТК заг.-союз. значення (зокрема Запоріз. ВТК, що поєднував підпр-ва гідроелектроенергетики та чорної і кольорової металургії). Поряд із ВТК визначались також групи підпр-в, розташ. на даній території. Паралельно з удосконаленням практики планування розвитку, розміщення та просторової орг-ції продуктив. сил відбувалась консолідація ідей і формування теорії ТВК, об’єктом дослідж. якої стали територ.-вироб. сполучення як форма простор. орг-ції продуктив. сил. За ступенем агрегованості галузі на сучас. етапі виділяють маш.-буд., металург., паливно-енергет., транспорт. комплекси, за охопленням тер. – заг.-держ., міжрегіон., обл., рай. комплекси. АПК є міжгалуз видом ТВК, які виникли у процесі міжгалуз. кооперації та інтеграції і є продуктом тісного взаємозв’язку підпр-в різних галузей економіки. Важливими міжгалуз. ТВК є паливно-енергет. комплекс та комплекс з вироб-ва товарів нар. споживання. Визначення міжгалуз. комплексів має велике значення для практики планування тер. та упр. ними, оскільки функціонування кожного міжгалуз. комплексу спрямовано на вирішення регіон. завдань. Міжгалуз. територ. комплекси забезпечують стабільність розвитку даного регіону, його вироб. і соц. сфер, визначають стан ринку праці та комплексне використання місц. ресурсів. Окремим видом ТВК виступають ареал. вироб. комплекси, які виділяються тоді, коли місцезнаходження підпр-в не обмежується рамками окремого регіону і не співпадає з межею адм.-територ. одиниці. Найчастіше основою для визначення ареал. вироб. комплексу стає тісна прив’язка до розміщення певного виду ресурсів (рекреац., енергет., лісових тощо). Гол. ознака у визначенні ТВК – територіальна, тому до нього входять всі підпр-ва, розташ. на даній території. Гол. ознакою у визначенні територ.-вироб. системи є прямі вироб. зв’язки підпр-в, внаслідок чого до неї входить, як правило, лише частина вироб-в, розташ. на даній території. Серед відомих вчених з вивчення проблем ВТК в Україні – П. Борщевський, І. Горленко, С. Дорогунцов, Л. Мармуль, М. Паламарчук, М. Пістун, Л. Чернюк.

Л. Г. Чернюк, О. В. Горська

Стаття оновлена: 2005