Висачківський (Ісачківський) горб - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Висачківський (Ісачківський) горб

ВИСА́ЧКІВСЬКИЙ (ІСА́ЧКІВСЬКИЙ) ГОРБ – геологічна пам’ятка природи місцевого значення (від 1969). Пл. 22,9 га. Перебуває у підпорядкуванні Вовчиц. сільс. ради. Знаходиться між селами Висачки (інакше – Ісачки) та Козубівка Лубен. р-ну Полтав. обл. Являє собою препарований водною і давньольодовиковою ерозією вододіл. останець овал. форми серед терасових низовин р. Сули й Удаю. Перекритий лесоподібними суглинками, на пн.-сх. схилах – мореною. Абсолютна висота вищої з двох вершин горба 146 м (відносна – 56 м). Горб видовжений з Пн. Зх. на Пд. Сх. на 3,7 км. Шир. до 1,6 км. Пд. схил горба крутий, густо розчлен. ярами (лісонасадження тут чергуються зі степовими ділянками). Верхня частина і пологі схили горба розорані. Пам’ятка є яскравим прикладом прояву в рельєфі локал. неотектонічного підняття – т. зв. «соляної тектоніки» (видавлювання з надр масивів кам’яної солі, як пластич. гірської породи, крізь товщі більш твердих гірських порід, що залягають над нею). Шток девон. кам’яної солі залягає на глиб. від 40 м. По периферії підняття соляний шток оточ. винесеними з глиб. 4–5 км до земної поверхні брилами магматич. гірських порід – діабазів (видобуваються у кар’єрі для потреб дорож. буд-ва, в пд.-зх. частині горба).

Літ.: Феофилактов К. М. О построении Исачевского бугра // Тр. С.-Петербур. об-ва естествоиспытателей. 1876. Т. 7; Армашевский П. О геологическом строении с. Исачек Полтавской губернии // Зап. Киев. об-ва естествоиспытателей. 1883. Т. 10, вып. 1; Дмитриев Н. И. К морфогенезу Исачковского холма // Изв. геогр. об-ва. 1935. Т. 67, вып. 1; Куцыба А. М. Материалы по геологии Исачковского соляного купола // Тр. нефтяной конф. 1938 г. Изв. АН УССР. 1939; Волков Н. Г. Локальные морфоструктуры Днепровско-Донецкой впадины. К., 1977.

О. М. Байрак

Стаття оновлена: 2005