Виселення - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виселення

ВИ́СЕЛЕННЯ – примусове припинення права користування житловим приміщенням. Полягає у звільненні житлового приміщення (житла) від особи (осіб), яку виселяють, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватись цим приміщенням. Ніхто не може бути виселений інакше, як з підстав і у порядку, передбач. законом. В. може проводитись добровільно або у судовому порядку. В. з будинків держ. та комунал. житл. фонду проводиться з наданням ін. житла, якщо будинок, в якому знаходиться житл. приміщення, підлягає знесенню; загрожує обвалом; підлягає переобладнанню в нежилий; в ін. випадках, передбач. законодавством. Житло, що надається особі, яка виселяється, повинно бути зазначене у рішенні суду та не меншим за те, яке займав раніше наймач (у межах норми житл. площі); знаходитись у межах даного населеного пункту та бути впорядкованим; відповідати встановленим сан. і тех. вимогам. Якщо наймач, або член сім’ї, що проживає разом з ним, має право на додатк. житл. площу і фактично користується нею, житло надається з урахуванням норми цієї площі. У разі В. з житл. приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання житла в даному населеному пункті, особі, яка виселяється, надається житло встановленого розміру. Без надання ін. житл. приміщення відбувається В. осіб, які самовільно зайняли житло; у випадку визнання ордера на житло недійсним унаслідок неправомір. дій особи, яка його отримала; у разі розірвання договору найма житла, що не є об’єктом права держ. чи комунал. власності; якщо наймач, чл. його сім’ї або ін. особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують житл. приміщення, використовують його не за призначенням або систематич. порушенням правил співжиття роблять неможливим для ін. проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку. Однак осіб, які підлягають В. без надання ін. житл. приміщення за неможливістю спільного проживання, суд може зобов’язати замість В. провести обмін займаного приміщення на ін., вказане заінтересованою в обміні стороною. Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підпр-вом, установою чи орг-цією, підлягають В. із службового житл. приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання ін. житла, крім інвалідів війни та ін. інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва при виконанні обов’язків військ. служби або внаслідок захворювання, зв’язаного з перебуванням на фронті; учасників війни, які перебували у складі діючої армії; сімей військовослужбовців і партизан, які загинули або зникли безвісти при захисті СРСР чи виконанні ін. обов’язків військ. служби; сімей військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальниц. складу органів МВС, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва при виконанні службових обов’язків; осіб, які пропрацювали на підпр-ві, в установі чи орг-ції, що надали їм службове житл. приміщення, не менш як 10 р.; осіб, що звільнені з посади, у зв’язку з якою їм було надане житл. приміщення, але не припинили трудових відносин з підпр-вом, установою чи орг-цією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв’язку з ліквідацією підпр-ва, установи чи орг-ції або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості та персонал. пенсіонерів; членів сім’ї померлого працівника, якому було надано житло; інвалідів праці 1-ї і 2-ї груп та інвалідів 1-ї і 2-ї груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб; одиноких осіб з неповноліт. дітьми, які проживають разом з ними. Якщо капітал. ремонт будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приват. власності не може бути проведено без В. наймача, власник будинку (квартири) має право вимагати його В. і не зобов’язаний надавати особі, яка виселяється на час ремонту, ін. житл. приміщення. У разі відмови наймача В. здійснюється у судовому порядку. Після закінчення ремонту власник будинку (квартири) зобов’язаний надати наймачеві займане ним раніше або ін. рівноцінне житл. приміщення, окрім випадків, коли відповідно до затвердж. виконкомом місц. рад проекту переобладнання чи перепланування будинку (квартири) житл. приміщення, займане наймачем, не може бути збережено. Без надання ін. постій. житла виселяються громадяни при зверненні стягнення на житл. приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи ін. особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповід. житл. приміщення. Звернення стягнення на передане в іпотеку житл. приміщення є підставою для В. всіх громадян, що мешкають у ньому, протягом одного місяця з дня отримання письм. вимоги кредитора або нового власника, окрім винятків, встановлених законом. Якщо громадяни не звільняють житл. приміщення добровільно, їх примусове В. здійснюється на підставі рішення суду, при цьому вони мають право на отримання житл. приміщень з фондів житла для тимчас. проживання. Відсутність житла у фонді або відмова у його наданні не зупиняє процедуру В. громадянина з житл. приміщення, яке є предметом іпотеки. Якщо В. не відбувається добровіл. і у встановл. строк, воно здійснюється примусово. Держ. виконавець зобов’язаний письмово повідомити особу, яка виселяється, про день і час примусов. В, при цьому її відсутність (якщо вона повідомлена про день і час В.) не є перешкодою для виконання рішення. В. здійснюється у присутності понятих, за сприяння органів МВС, з обов’язк. описом майна держ. виконавцем, який вручає під розписку один примірник акта опису майна особі, яка виселяється. При необхідності держ. виконавець забезпечує (у встановленому порядку) зберігання описаного майна, але не довше ніж 3 р. і з покладенням понесених витрат на власника майна. Після завершення триріч. строку невитребуване майно реалізується у встановленому законом порядку. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, держ. виконавець зобов’язаний провести опис та оцінку майна і передати його на відповідал. зберігання особі, яка призначена охоронцем майна. Передане на зберігання майно повертається власнику після сплати витрат за його зберігання. Якщо власник відмовляється сплатити витрати за зберігання, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника. Держ. виконавцем складається акт про виконання рішення про В., що підписується особами, які брали участь у виконанні. Якщо особі, яка підлягає В., має бути надано ін. житл. приміщення, держ. виконавець надсилає відповід. житл. чи ін. органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визнач. строк ін. житл. приміщення держ. виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не проводяться. Якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її В. може бути здійснене держ. виконавцем на підставі ухвали суду.

І. В. Зуб

Стаття оновлена: 2005