Вислоцький Дмитро Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вислоцький Дмитро  Федорович

ВИСЛО́ЦЬКИЙ Дмитро Федорович (псевд. – Ваньо Гунянка; 04. 11. 1888, с. Лабова, Галичина, нині Польща – 27. 12. 1968, Львів) – громадсько-культурний діяч, письменник і публіцист. 1910 вступив на юрид. ф-т Львів. ун-ту. Викладав історію та географію у Бучац. рус. г-зії. 1912 видавав у м. Нови Сонч г. «Лемко», 1914 в Перемишлі – г. «Русская земля» (обидві москвофіл. спрямування). Зазнав переслідувань з боку урядів Польщі і Чехо-Словаччини. Під час 1-ї світ. війни потрапив у полон, перебував у Талергоф. таборі (Австрія). Засудж. до смерт. кари, амністований. 1918–20 – гол. ред. г. «Голос русского народа». Від 1922 – у Канаді, від 1927 – у США. Один із засн. відділу «Лемко-Союзу» у Вінніпезі; від 1931 – секр. крайового відділу «Лемко-Союзу» і ред. його двотижневика «Лемко», згодом «Карпатської Руси» (1939–45). Укладав «Карпаторуський буквар» (1931). У 1934 відвідав СРСР, написав цикл статей «Правда про Росію». Автор п’єс, новел, пісень і політ. памфлетів лемків. говіркою, зб. статей з історії лемків, худож. нарисів, оповідань «Наша книжка» (Нью-Йорк, 1945). Від 1946 – в Ужгороді. Писав статті та літ. твори для лемків. преси в США.

І. Д. Красовський

Стаття оновлена: 2005