Високоточна зброя (ВТЗ) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Високоточна зброя (ВТЗ)

ВИСОКОТО́ЧНА ЗБРО́Я (ВТЗ) – бойові системи та комплекси озброєння, виготовлені на основі новітніх матеріалів і технологій, спроможні в межах досяжності цілі реалізувати принцип «постріл–ураження» за рахунок керування і корекції доставки зброї і боєприпасів на траєкторії їхнього польоту. Ін. назва – «smart weapons», що в укр. перекладі дослівно означає «розумна зброя». Цей термін почав широко використовуватися після війни у Перській затоці (1991). Поняттям ВТЗ почали оперувати, особливо у військ. і наук. колах, на межі 90-х рр. 20 ст., однак вперше така зброя була застосована амер. авіацією ще під час війни у В’єтнамі (1964–75). ВТЗ, яка забезпечує точну поразку не лише цілі загалом, а й окремих її елементів чи компонентів, використовується для вибірк. поразки широкого спектру цілей, що складають екон. і військ. інфраструктури. При цьому доступними для поразки є об’єкти на всій тер. країни-супротивниці, стираються поняття лінії бойового зіткнення, тилу і фронту. ВТЗ здатні виготовляти і взяли на озброєння лише розвинені країни світу, оскільки вони створили і розвивають необхідний для цього наук.-тех. потенціал.

Найважливішими функціонал. якостями ВТЗ є висока ефективність виконання бойової задачі (практично гарантов. знищення об’єкта згідно з принципом «постріл–ураження»); високі показники за співвідношенням «ефективність-вартість»; поєднання високої точності наведення з вибірковістю ураження цілей; недосяжність для систем об’єктової ППО супротивника; прихованість застосування; ураження цілі навіть за несприятл. метеорол. умов. За дальністю дії розрізняють ВТЗ малої і великої дальності. ВТЗ малої дальності використовують для ураження малих об’єктів (зокрема броньов.) на полі бою, марші або у місцях зосередження. Дальність їх бойового пуску не перевищує 10– 15 км. ВТЗ великої дальності забезпечує точне ураження цілі, незалежно від дальності стрільби та часу польоту, причому вогневе ураження відбувається без вступу військ у безпосереднє бойове зіткнення. Вирішальна роль при застосуванні ВТЗ належить передусім частинам ВПС і флоту, оснащеним крилатими ракетами великої дальності. Використання ВТЗ дозволяє мінімізувати втрати особового складу («безкровна війна»), а в урбанізов. місцевості – втрати серед мирного населення. Кожна система ВТЗ має три функціонально пов’язані осн. елементи: розвідка, керування, ураження. Вони або рознесені у просторі, або жорстко об’єднані. Основа функціонування ВТЗ – постійна розвідка і дорозвідка тех. засобами об’єкта ураження. Вона повинна забезпечувати всепогодність; цілодобовість одержання інформації; високу точність координат об’єктів розвідки шляхом використання єдиного зі споживачами розвідінформації високоточ. навігац. поля, що забезпечується навігац. супутник. системою; оперативність передачі інформації споживачам. До систем розвідки ВТЗ належать космічні літал. апарати фотогр., оптико-електрон., фототелевізій. і радіотех. розвідки; засоби повітр. розвідки – безпілотні літал. апарати, літаки-розвідники стратег. і тактич. розвідки; засоби назем. розвідки – радіо- та радіотех. розвідки, оптико-електронна, звукова і розвідувал.-сигналізац. системи. Нині значну роль відіграють засоби косміч. розвідки; зокрема під час воєн у Перській затоці (1991, 2003) широко використовувалися амер. розвідувал. супутники, які передавали з космосу радіолокац. зображення необхід. р-нів. Їх використання дозволило оцінювати ефективність високоточ. ракет. ударів і розвідувати, з достатнім ступенем точності, оборону ірак. армії навіть за умов поганої видимості. Планування операцій і підготовка польот. завдань для удар. засобів відіграють важливу роль у заг. системі автоматизації планування операцій. Для цього використовують комплекс програм. і комп’ютер. засобів з розвиненою системою візуалізації та єдиною інформ. базою. Застосування спец. систем навігації у сучас. системах зброї класу «повітря-земля» пов’язане з використанням цифр. карт рельєфу місцевості, підготовка яких складає найбільш трудомістку частину розробки польот. завдань. Нові інформ. технології і досягнення у борт. електроніці дозволяють значною мірою раціоналізувати ці процеси. Обсяги пам’яті сучас. борт. ЕОМ дозволяють записувати картограф. інформацію про великі р-ни земної поверхні і забезпечувати на цій основі високоточну навігацію ракети в межах великих р-нів бойових дій. Цей процес потребує також використання технології одержання тривимір. моделей цілі і місцевості на основі даних дистанцій. зондування, зокрема косміч., авіац., агентур. тощо. Координати цілі вводяться оперативно перед польотом, або у процесі польоту. Для систем тактич. призначення, особливо у локал. конфліктах, характерна швидкість зміни оператив. обстановки, що визначає важливість високої оперативності системи керування при передачі виявленої цілі, команд цілевказання і перенацілювання у процесі польоту (особливо в умовах відсутності точного початк. цілевказання, застосування по мобіл. цілях тощо). Створення системи оператив. формування і передача на борт підвод. човна, літака-носія або ракети з літака-розвідника (розвідувал. супутника) еталонів цілі, що атакується, складає істотно важливий елемент перспектив. технології. Визначал. чинником нової форми зброй. боротьби є високоточна доставка бойового спорядження з використанням останніх досягнень супутник. навігації. Для вирішення цього завдання у США на основі ядер. авіац. крилатої ракети ALCM шляхом оснащення її звичай. бойовою частиною і приймачем глобал. навігац. супутник. системи GPS, що входить до системи наведення ракети, створ. високоточну систему зброї CALCM. Ракета CALCM застосовувалася у всіх військ. операціях, проведених США останнім часом, і розцінюється ними як поворот. момент у воєн. історії: завдяки системі GPS збройні сили США можуть «бути присутніми» у будь-якій точці земної кулі. Крилата ракета мор. базування «Томагавк» з інерцій. навігацією і системою наведення по рельєфу місцевості прийнята на озброєння країнами НАТО у 1983. Існує декілька модифікацій цієї ракети зі звичай. (неядер.) бойовою частиною, призначених для ураження назем. стаціонар. цілей, зокрема останні модифікації оснащені приймачами супутник. навігації GPS й оптич. системою точного наведення на кінцевій ділянці польоту DSMAC. Комплексування системи косміч. навігації і борт. навігац. систем (літака, підвод. човна, ракети) забезпечує підвищену точність і автономність навігації в умовах перешкод, за будь-яких метеорол. умов, у будь-який час доби й у періоди припинення роботи косміч. системи. Адаптація системи керування зброєю класу «повітря-земля» із супутник. навігац. системою GPS дозволяє визначати координати цілі безпосередньо перед запуском ракет. При цьому не виключається можливість (за сприятл. умов) здійснювати пуск засобів ураження з використанням ін. високоточ. систем наведення, зокрема лазер. або телевізійних. Системи ураження ВТЗ мають фугасні, унітарні, касетні та проникаючого типу (для поразки сильнозахищ. і заглиблених цілей) бойові частини. Розвиток високоточ. неядер. озброєнь об’єктивно підвищує роль носіїв крилатих ракет великої дальності і як ефектив. засобу поразки в локал. конфліктах, і як засобу стратег. стримування з огляду на об’єктивну уразливість високорозвинених країн для дії високоточ. звичай. зброї.

Насичення сучас. армій ВТЗ має стійку тенденцію до зростання. Варто очікувати, що у 21 ст. ВТЗ складатиме осн. масу звичай. засобів ураження воюючих сторін, тому нині найважливішим завданням воєн. науки є детальна розробка питань боротьби з ВТЗ. Зразки ВТЗ, наявні в Україні, загалом відповідають світ. рівню, проте існуючі технології застарівають на тлі інформ. і технол. революцій, що відбуваються, внаслідок чого наша країна починає втрачати лідируючі позиції у світі в цій галузі.

Літ.: Маначинський О. Я., Чумак В. Н. Операція «Буря в пустелі»: Підсумки та наслідки. К., 1992 (співавт.); Маначинський О., Рубанець М. Операція «Лис пустелі»: Політичний і військовий аспекти // Нар. армія. 1999, 13 січ.; Маначинський О. Протиповітряна оборона крізь призму Балканської війни // Там само. 1999, 23 верес.

О. Я. Маначинський

Стаття оновлена: 2005