Висоцька Станіслава - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Висоцька Станіслава

ВИСО́ЦЬКА Станіслава (дівоче – Дзенґелевська; Wysocka Stanisława; Dzięgelewska; 07. 05. 1877, Варшава – 17. 01. 1941, там само) – польська актриса, режисер, педагог. Навч. в класі дик- ції і декламації при Варшав. муз. т-ві (1893–94). Дебютувала в польс. мандрів. трупі (під псевд. Вільська), з якою гастролювала у С.-Петербурзі, Ризі, Москві. Мала ангажемент у польс. театрах Варшави, Кракова, Познані, Львова. Період творчості 1911–19 пов’язаний з Києвом: актриса Польс. театру під кер-вом Ф. Рихловського (1911–16, з перервою); організатор і кер. експерим. театру «Студія» (1915–17), Польс. молодого театру (1919). Водночас викладала в театрі «Студія», Театр. академії, Драм. консерваторії. Значний вплив на актор., режисер. та пед. діяльність В. мала творчість К. Станіславського. Створила низку яскравих драм. і трагедій. образів.

Ролі: Балладина, Електра, Гамлет (однойм. драми Ю. Словацького, Г. фон Гофманнсталя, В. Шекспіра), Фру Альвінґ («Привиди» Г. Ібсена).

Вистави: «Цвіркун на печі» за Ч. Діккенсом (1916), «Росмерсгольм» Г. Ібсена (1917), «Визволення» С. Виспянського (1918).

Літ.: Ивашкевич Я. Театр «Студия» Станиславы Высоцкой в Киеве // Вопр. театра. Москва, 1965; Z. Wilski. Wielska tragiczka. Warszawa, 1982.

Г. В. Довбищенко

, Р. Я. ПилипчукСтаття оновлена: 2005