Виспянський Станіслав - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Виспянський Станіслав

ВИСПЯ́НСЬКИЙ Станіслав (Wyspiański Stanisław; 15. 01. 1869, Краків – 28. 11. 1907, там само) – польський письменник, художник, театральний діяч. Один із представників польс. модернізму 19 – поч. 20 ст. Належав до лівого крила групи «Młoda Polska». Закін. Краків. школу красних мист-в (1895; викл. В. Лушкевич, Я. Матейко), навч. в Академії Коларосі (Париж, 1891– 94). У 1887 подорожував Галичиною. Від 1895 – у Кракові. 1898–1905 – реж.-постановник Краків. театру; 1898–99 – кер. граф. майстерні у Кракові, від 1902 – викл. Краків. АМ. Автор поет. драм на сюжети з давньої польс. історії («Legenda», 1892) та присвяч. польс. нац.-визв. руху («Warszawianka», 1898; «Noc listopadowa», 1904), а також т. зв. «рапсодів» («Kazimierz Wielki», 1900). У драмі «Wesele» (1901; поставлена в Руському нар. театрі у Львові) відобразив соц. суперечності в сусп-ві, показав неможливість класової гармонії між шляхтою і простим народом. Низку п’єс («Meleagr», 1899; «Achilles», 1903; «Powrót Odysa», 1907; усі – Краків) написав за антич. мотивами й сюжетами, відтворюючи в алегор. формі тогочасні події. Як письменник-модерніст поєднував конкретні життєві замальовки, навіть натуралістичну оголеність із обов’язковим символіко-містич. узагальненням, умовністю. У лірич. доробку – інтимно-філос. поезії. Як художник працював у галузях графіки, живопису, театр.-декор. і монум. мист-ва; осн. стиль – модерн. Цікавився нар. мист-вом і арх-рою Галичини. Автор проекту вітража для кафедрал. собору у Львові («Обіт Яна Казімежа», «Полонія»; 1892–94), розписів та вітражів у францискан. соборі в Кракові (1895); живопис – «Дівчина» (1893), «Сплячий Стась» (1904), «Материнство» (1905). Серед учнів – М. Жук, І. Северин. Укр. мовою окремі вірші В. переклав В. Коптілов.

Тв.: укр. перекл. – (Вірші) // Антологія польс. поезії: У 2 т. Т. 2. К., 1979.

Літ.: Гординський Я. С. Виспянський і Україна // Зап. НТШ. 1937. Т. 155; Булаховська Ю. Леся Українка і Станіслав Виспянський // Слов’ян. літературознавство і фольклористика: Зб. пр. 1970. Вип. 6; Лозинський І. Поетичний театр С. Виспянського // Жовтень. 1970. № 11.

Ю. Л. Булаховська

Стаття оновлена: 2005