Витачів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Витачів

ВИТА́ЧІВ – давньоруське городище 10– 13 ст. Знаходиться побл. с. Витачів Обухів. р-ну Київ. обл. на правому березі Дніпра. Пн. городище (урочище Городок) займає розрізане ярами плато, сильно деформов. зсувами. Пл. збереженої частини – бл. 8 тис. м2. Під час археол. розкопок тут відкриті оборонні споруди, житлові та госп. будівлі. Ототожнюється з м. Витачів, яке згадує у своїх творах візант. імператор Константин VII Багрянородний. Пд. городище розміщене за 1,5 км на Пд. від села. Дитинець займав мис трикутноподіб. форми заг. пл. бл. 0,5 га. З напол. боку та на схилах простежуються залишки посаду. Досліджено оборонні, житл., госп. споруди та кладовище на дитинці, гончарну майстерню на посаді. Ототожнюється з м. Святополч, закладеним 1095 за наказом князя Святополка Ізяславича для вихідців з розгромлених половцями міст. Знищене монголо-татарами.

Літ.: Плетнева С. А., Макарова Т. И. Южное городище у с. Витачев // Краткие сообщения Ин-та археологии АН СССР. 1965. Вып. 104; Древнерусские поселения Среднего Поднепровья. К., 1984.

Н. В. Блажевич

Стаття оновлена: 2005