Витинанка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Витинанка

ВИТИНА́НКА – вид декоративно-ужиткового мистецтва; орнаментальні, іноді сюжетні твори, ажурно вирізані (витяті) ножицями або ножем зі шкіри, тканини, кольорового паперу та інших матеріалів. В Україні здавна прикрашали наплічний одяг ажур. візерунками зі шкіри, тканини. У 16 ст. з’явилися папер. В. як підкладки відбитків печаток на документах. Від 2-ї пол. 18 ст. набули популярності силуетні В. – чіткі графічні зображення з чорного паперу. Як прикраси укр. нар. житла поширилися від 2-ї пол. 19 ст.; їх використовували для оздоблення стін. сволоків, вікон, полиць, груб, коминів. Розквіт укр. В. припадає на кін. 19 – поч. 20 ст. В. поділяються на одинарні (з одного аркуша, суцільні) і багаточастинні (складені і накладні). За характером композиції В. розрізняють симетр. й асиметричні. Виготовляють В. із кольор. глянц. паперу, згинаючи аркуш удвоє, вчетверо або увосьмеро (так досягається повторення дзеркал.-симетр. мотивів – «двійнята», «четверик», «восьмерик»). Орнамент В. переважно геом. і рослинний, трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту тощо. У 20–30-х рр. 20 ст. В. використовували для оздоблення клубів, читалень, як декор стіннівок, плакатів; від 60-х рр. застосовують для оформлення полігр. продукції та ін. В. мають свої художні особливості: на Прикарпатті – переважно «хрестики» «кочіла», «слупочки» із рослин. мотивами (П. Греблюк, А. Маланин, Л. Процик); на Поділлі – «сонця» і стрічк. композиції (С. Батюк, Ю. Мізик, В. Яскілка), симетр. «дерева» з люд. постатями (Н. Кушнір, М. Руденко, О. Салюк); на Придніпров’ї та Лівобережжі – складні багатокольор. рослинні композиції, пов’яз. із настін. розписом, уквітчане дерево, вазон, букет квітів (М. Павлова, Л. Новицька, М. Муха, Г. Хміль); для Дніпропетровщини характерні композиції «весілля», «жар-птиця», «зозуля на калині», а також квітк. орнамент (А. Авдєєнко, Н. Білокінь, В. Вовк, Г. Гречанова, П. Глущенко). У 1980–90-х рр. В. виконували професійні художники, зокрема Л. Безпальча, В. Корчинський, Л. Мазур, О. Слободян, Л. Стебловська. Наприкінці 20 ст. В. трансформувалися у вирізувану з паперу графіку (Д. Мимрик, Г. Подолинна, М. Теліженко). В. зберігаються в МУНДМ, МЕХП, Нац. музеї у Львові, Рос. етногр. музеї у С.-Петербурзі. 2003 у м. Могилів-Подільський відкрито музей «Українська витинанка».

Літ.: Станкевич М. Українські витинанки. К., 1986.

М. Є. Станкевич

Стаття оновлена: 2005