Коптєв-Дворников Володимир Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коптєв-Дворников Володимир Сергійович

КО́ПТЄВ-ДВО́РНИКОВ Володимир Сергійович (03(16). 07. 1903, Київ – 15. 09. 1970, Москва) – петрограф, гео­лог. Канд. (1936, без захисту дис.), д-р (1943) геол.-мінерал. н., проф. (1946). Засл. діяч н. Ка­­зах. РСР (1961). Держ. нагороди СРСР. Закін. Моск. гірн. академію (1929). Наук. діяльність розпочав під час навч.: 1924 під кер-вом Є. Мілановського, від 1925 – Є. Кузнецова (на Уралі). У 2-й пол. 1920-х рр. досліджував родовища абразив. сирови­ни, спочатку як співроб. тресту «Рос. самоцвіти», потім – Ін-ту приклад. мінералогії. 1930–53 з перервою – у Моск. геол.-розв. ін-ті: 1947–52 – проф., 1952–53 – зав. каф. петрографії; 1954–63 – проф., 1963–70 – зав. каф. петрографії, 1964–70 – засн. і зав. лаб. палеовулканології Моск. ун-ту. 1955–70 – голова петрогр. секції Моск. т-ва дослідників природи, був заст. голови Міжвідом. петрогр. ком-ту при Відділ. геології АН СРСР і головою його номенклатур. комісії. Очолював 1931–38, 1941–45 Пд.-Урал. експедицію Моск. геол.-розв. ін-ту та Геол. ін-ту АН СРСР, 1939–40, 1945–55 – Казах. експедицію Геол. ін-ту АН СРСР та Ін-ту геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії та геохімії АН СРСР, 1955–70 – Степнян. експедицію Моск. ун-ту. Осн. напрями наук. діяльності: вивчення родовищ неметаліч. корис. копалин; регіон. геол.-петрогр. дослідж. мідних і золоторуд. р-нів (Урал, Казахстан, Забайкалля); закономірності формування граніт. інтрузивів малих глибин; геохімія розсіяних елементів в умовах становлення граніт. інтрузивів; закономірності розвитку вулканізму рухомих зон (Центр. Казахстану, Алтаю).

Пр.: Борзовское месторождение ко­­рунда: Петрологическое исследование. 1931 (спів­авт.); Геологический раз­­рез Урала от Златоуста до Челябинска. 1940; Металлогеническая специализация магматических комплексов. 1964 (спів­авт.); Вулканогенные по­­ро­­ды и методы их изучения. 1967 (спів­авт.); Редкометальные граниты и проб­­лемы магматической дифференциации. 1972 (усі – Москва).

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2014