Вишенський Станіслав Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вишенський Станіслав Олександрович

ВИ́ШЕНСЬКИЙ Станіслав Олександрович (24. 08. 1944, м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.) – поет. Чл. НСПУ (1990). Закін. Київ. пед. ін-т (1969). Працював ред. «Укр. ботан. журналу» (1980– 84), вид-ва «Веселка» (1984– 91), гол. ред. вид-ва «Фоліо» (1992–95), відп. секр. ж. «Дошкільне виховання». Представник укр. експерим. герметизму. Його творчість є зразком радикал. образ. експериментування в укр. поезії від кін. 60-х рр. 20 ст. У творчості В. синтезовано прадавні символи, лексику та світогляд з радикал. авангардизмом. Автор низки есеїв, де розкриваються світоглядні та естет. принципи творчості на живопис. матеріалі. «Недрукованість», «напівлегальність», «самвидавний формат» в часи комуніст. режиму стимулювали аскет. конформізм. Поетика В. базована на експериментуванні з символом, із сюрреаліст. метафорою та симфорою на матеріалі укр. казок та персоніфікації лексики світу природи. Поет пише верлібром, віршем у прозі, класич. віршем, строгість якого, за задумом автора, має відображати симетр. гармоній. світ із символів, створених у вільних формах. У самвидаві опубл. кн. «Змова дзеркал» (1969) та «Пунктир навіженств» (1971).

Тв.: Світотвір. К., 1987; Альта. К., 1989; Колекція снігів. К., 1991; Синус покутя. К., 1999; Перевтомлені скафандром. Л., 2001; Симфори // Кур’єр Кривбасу. 2001. № 9.

Літ.: Рубан В. Київська школа поетів // Молодь України. 1990, 25 лип.; Процюк С. І ячний колообіг вінка // СіЧ. 1994. № 8.

А. В. Підпалий

Стаття оновлена: 2005