Вишенчук Ігор Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вишенчук Ігор Михайлович

ВИШЕНЧУ́К Ігор Михайлович (08. 04. 1931, м. Сизрань, нині Самар. обл., РФ – 15. 03. 1993, Львів) – фахівець у галузі радіотехніки та кібернетики. Д-р тех. н. (1983), проф. (1985). Засл. діяч н. і т. України (1992). Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1970, 1985). Держ. нагороди СРСР та України. Закін. Львів. політех. ін-т (1953), де відтоді й працював (нині Нац. ун-т «Львів. політехніка»): від 1984 – зав. каф. ЕОМ, водночас від 1992 – декан ф-ту комп’ютер. техніки та інформ. технологій. Вивчав теорію та методи проектування електрон. вимірюв. і обчислюв. техніки. Під його кер-вом і за безпосеред. участі створ. низку вимірюв. приладів і систем (фазометр Ф2-1, частотомір Ч3-12, вольтметри В7-8, Вк7-10, Вк2-20 та ін.), окремі з яких були першими в СРСР і не мали аналогів у світі.

Пр.: Электронно-лучевой осциллограф и его применение в измерительной технике. Москва, 1957 (співавт.); Пути повышения точности двухканальных электронных фазометров. Л., 1962; Оценка помехозащищенности приборов от помех нормального и общего вида. Москва, 1974 (співавт.); Основы теории и принципы построения помехозащищенных приборов для измерения интегральных характеристик сигнала. Москва, 1982; Алгоритмические операционные устройства и суперЭВМ. К., 1990 (співавт.); Електронні підсилювачі: Конспект лекцій. Л., 1992 (співавт.).

Літ.: Буцко.

В. Ф. Ткаченко

Стаття оновлена: 2005