Вишеславський Леонід Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вишеславський Леонід Миколайович

ВИШЕСЛА́ВСЬКИЙ Леонід Миколайович (05(18). 03. 1914, Миколаїв – 26. 12. 2002, Київ) – поет, перекладач, літературознавець. Батько І. Вишеславської-Макарової, дід Г. Вишеславського. Канд. філол. н. (1947). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1984). Премія ім. П. Тичини «Чуття єдиної родини» (1975). Чл. НСПУ (1939). Закін. Київ. ун-т (1938). Працював викл. теорії літ-ри у Київ. пед. ін-ті (1938–41, 1947–51), водночас 1947–51 – у Київ. ун-ті; 1948–67 – гол. ред. ж. «Советская Украина» (від 1963 – ж. «Радуга»). Друкувався від 1933. Писав переважно рос., а також укр., франц. мовами. Автор поет. зб. «Весна вдвоем» (К., 1936), «Чайка» (К., 1946), «Песня с Днепра» (1951), «Звездные сонеты» (1962), «Лоно» (1972; усі – Москва), «Река» (К., 1975), «За голубым кордоном тишины» (Москва, 1979), «Звездные сонеты и земные строфы» (1980), «Моя планета» (1987), «Мой век» (2000), «Николаевская колыбель» (2000; усі – Київ). У творчості В. відчутний вплив укр. пісен. фольклору та поет. класики. Вже у ранніх збірках поета визначилися індивід. стиліст. риси: вміння перевести наук. факт у худож. образ; поєднання лаконіч. і точної деталі з вільною асоціативністю, а згодом – із підвищ. метафоричністю. З роками посилюється філософічність лірики В. (космізм, життя природи і людини у її лоні, безкінечність часу і простору), зростає майстерність пластич.-живопис. відтворення світу. Писав також прозу («Фантастические события на планете Вышеславия», К., 1996), зокрема й для дітей. Автор літературознав. дослідж. про творчість В. Маяковського; статей з питань сучас. літ. процесу; перекладів окремих творів Т. Шевченка. Деякі поезії В. укр. мовою переклали М. Рильський, П. Тичина, М. Бажан, В. Сосюра. Посмертно опубл. збірки творів В.: «Українська сповідь» (К., 2003), «Избранное (1987–2002)» (К., 2004).

Тв.: Молодость мира. К., 1951; Марусин букет. К., 1953; Творчество Маяковского периода 1928–30 гг. К., 1953; Родство. К., 1955; Простор. Москва, 1956; Единство земли. К., 1958; Щедрость. К., 1960; Маяковський серед нас. К., 1960; Гончарный круг. К., 1964; Ветвистое дерево. К., 1969; Глоток времени. К., 1970; Наизусть. Москва, 1989; Города и годы. Москва, 1995; Сковородинівське коло. К., 1997; Очі не мерзнуть. К., 2000; Нам было дано возвратиться. К., 2005.

Літ.: Рыльский Н. «Звездные сонеты» // Неделя. Москва, 1963, 13–19 янв.; Недоступин Н. Л. Н. Вышеславский // Рус. писатели Украины. К., 1970; О Леониде Вышеславском: Лит.-крит. материалы. К., 1974; Куприянов И. Леонид Вышеславский. К., 1984.

Н. Р. Мазепа

Стаття оновлена: 2005