Вишивання - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вишивання

ВИШИВА́ННЯ – один з найпоширеніших видів ручної праці та народного декоративно-ужиткового мистецтва; процес художнього оздоблення візерунками й техніками виконання (швами) одягу і побутових речей вручну (голкою, гачком) або за допомогою вишивальної машинки на різних тканинах, шкірі, повсті лляними, конопляними, бавовняними, шовковими, вовняними, металевими (срібними й золотими) нитками, волосінням, самоцвітами, монетами, блискітками, бісером тощо. В. було пошир. на всій тер. України спочатку як домашнє рукоділля, від кін. 18 ст. – як ремесло. Залишки оздоблених вишивкою речей знайдені у похованнях скіфів, сарматів. Одна з перших вишивал. шкіл заснована наприкінці 11 ст. сестрою Володимира Мономаха княгинею Анною в Андріїв. монастирі у Києві. У 14–17 ст. – розквіт укр. церк. шитва (гаптування) золотими і сріб. нитками, перлами, дорогоцін. камінням на атласі, парчі, оксамиті. У 18 ст. побутувало В. гладдю на тонких прозорих тканинах в одязі знаті. Наприкінці 19 – поч. 20 ст. приділялася значна увага збиранню зразків нар. вишивки й використанню їх для відродження вишивал. мист-ва у приват. школах і майстернях. Створ. музеї нар. мист-ва, де зберігаються скарби нар. В., зразки яких вирізняються різноманітністю, красою, багатством форм і вишивал. технік.

Літ.: Литвинець Е. Українське народне мистецтво. Вишивання і нанизування: Альбом. К., 2004.

Е. М. Джигурда-Литвинець

Стаття оновлена: 2005