Вишнівець - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вишнівець

ВИШНІВЕ́ЦЬ – селище міського типу Збаразького району Тернопільської області. Знаходиться на р. Горинь (притока Тетерева, бас. Дніпра), за 16 км від залізнич. ст. Карначівка, за 24 км від райцентру та за 53 км від обл. центру. Через с-ще проходять автошляхи Доманово–Ковель–Чернівці– Мамалича та Вишнівець–Ланівці. Має автобусне сполучення з бл. 50-ма насел. пунктами України. Пл. 10,8 км2. Насел. 3483 особи (2001, складає 87,1 % до 1989), переважна більшість – українці. Перша писемна згадка датується 1395. Литов. князь Вітовт позбавив Дмитра-Корибута Ольгердовича Сівер. князівства і дав йому кілька волин. поселень, зокрема і В., де і був побудований князів. замок, що стояв на правому березі р. Горинь у межах сучас. с. Старий Вишнівець (донині залишилися рештки валів і старої церкви). Згодом став резиденцією князів Вишневецьких. 1494 В. зруйновано татар. військами. 1512 побл. міста польс. війська розгромили 25-тис. татар. військо на чолі з ханом Менґлі-Ґіреєм. Після Люблін. унії 1569 входить до складу Польщі. Від 1640-х рр. – значний ремісн. і торг. центр. 1640 Я. Вишневецький побудував тут великий замок і монастир для ченців ордену кармелітів. 1648 монастир зруйн. одним із загонів армії Б. Хмельницького. 1649 В. зруйновано татар. військами, які поверталися у Крим після підписання Зборів. договору між військами Б. Хмельницького та Польщею. 1653, 1666, 1667, 1672 В. знову зазнав нападів татар. Для пришвидшення відновлення міста королів. наказом насел. було звільнене від сплати податків і виконання повинностей на 12 років. 1720 у В. за наказом останнього з роду Вишневецьких, князя Михайла, побудовано розкіш. палац. Після 2-го поділу Польщі 1793 В. – у складі Рос. імперії, стає центром волості Кременец. пов. Волин. губ. Від 1920 – у складі Польщі. У 20–30-х рр. 20 ст. частина насел. емігрувала до Канади, США, Бразилії та ін. країн. 1939 В. включено до складу УРСР. 1940–62 – адм. центр Вишнівец. р-ну Терноп. обл. Від липня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Від 1960 – смт. Гол. пром. підпр-ва: ВАТ «Вишнівец. сирзавод», ТОВ «Інтер» (вироб-во м’ясних продуктів), з-д буд. матеріалів. У В. – заг.-осв. та муз. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка, кінотеатр, філія Збараз. істор.-архіт. заповідника; відділ. 2-х банків; пам’ятка садово-паркового мист-ва – Вишнівецький парк. Двом колективам худож. самодіяльності присвоєно почесне звання «народний». Реліг. громади: 2 – УПЦ КП, УПЦ МП, християн віри євангельської, свідків Єгови. У с-щі встановлено пам’ятники Т. Шевченку, який відвідав В. 1846, та Байді Вишневецькому. 1781 у В. побував король Польщі Станіслав-Авґуст Понятовський, а 1848 – франц. письменник О. де Бальзак. Серед видат. уродженців – громад. діяч, меценат Н. Буковський.

Літ.: Шот М. Родове гніздо князів Вишневецьких [Висинівець] // Уряд. кур’єр. 2005, 14 трав.

Б. І. Мельничук

Стаття оновлена: 2005