Вишнівський Олександр Володимирович

ВИШНІ́ВСЬКИЙ Олександр Володимирович (12. 08. 1890, с. Заливне Олександр. пов. Катериносл. губ., нині Новомикол. р-ну Запоріз. обл. — 12. 10. 1975, м. Детройт, шт. Мічиґан, США) — військовий діяч. Закін. Чугуїв. піхотне юнкер. училище (1911). Полковник рос. армії, учасник 1-ї світової війни. 1917 — командир куреня Синьої дивізії. Під час антигеть­ман. пов­ста­н­ня Директорії і боїв поч. 1919 проти більшовиків воював у складі групи М. Шаповала. Від червня 1919 командував 7-м стрілец. полком синьожупан­ників 3-ї Залізної дивізії О. Удовиченка. 20 червня полк під його командува­н­ням несподіваним ударом захопив ст. Юрківці і роз­зброїв 2,5-тис. більшов. матроський полк. 21 липня провів успішний бій за ст. Вапнярка (нині Томашпіл. р-ну Вінн. обл.), де був важко поранений. Згодом очолив 3-й окремий кін­ний полк, з яким взяв участь у 1-му Зимовому поході; на поч. травня 1920 його полк про­рвав фронт більшов. 14-ї армії в боях під Гайсином (нині Вінн. обл.) і Ананьївим (нині Одес. обл.). Пізніше з полком у складі Окремої кін­ної дивізії І. Омеляновича-Павленка воював проти червоної кін­ноти на Збручі і Дністрі, був знову важко поранений. Інтернов. у Вадовицях і Щип­йорно. Мешкав у Польщі, Німеч­чині, 1949 ви­їхав до США, де брав участь у діяльності ветеран. організацій. Автор книг з історії визв. змагань «Трагедія 3-ї дивізії Армії УНР» (1963), «Пов­станський рух і отаманія» (1973).

Завантажити статтю