Вищий навчальний заклад

ВИ́ЩИЙ НАВЧА́ЛЬНИЙ ЗА́КЛАД — інституція (установа, юридична особа), яка надає вищу освіту. Закон України «Про вищу освіту» (2002) визначає, що «ВНЗ — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освіт.-професійної програми вищої освіти за певними освітніми та освіт.-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та наук.-технічну діяльність». Створення, реорганізація, діяльність і ліквідація ВНЗів усіх форм власності відбувається відповідно до законодавства України.

ВНЗи виокремлювалися зі всього комплексу навчально-виховних закладів певної країни у період формування ієрархічної побудови освітньої системи як її вершинна частина. Прообрази ВНЗів зустрічаємо у старовинних цивілізаційних осередках як центри письменства, думки і знань, зокрема в Іспанії — ще у рим. часи. 1-й університет сучасного європейського типу виник у м. Болонья (Італія, 1088), згодом — у Парижі (суто державна установа для підготовки службовців вищих рангів і професорів). Згодом було засновано професійні ВНЗи (для підготовки фахівців морських, військових та ін. галузей). Реформатором гімназійної та університетської освіти став німецький мовознавець, філософ і державний діяч В. фон Гумбольдт. Засновник Берлінського університету (1809, згодом названий його ім’ям), Г. визначив його дослідницький, наук.-пошуковий напрям діяльності як основну мету. «Гумбольдтівська» («берлінська») модель університету зробила Німеччину лідером у більшості наук, Меккою для здібної молоді.

Упродовж 20 ст. з’являлися нові моделі університетів та спеціалізованих професійних ВНЗів (Чиказький університет з його загальноосвітньою і акцентовано гуманістичною програмою, адаптованою до потреб ліберального і мультикультурного суспільства; Каїрський університет — зразок сучасного мусульманського навчального і науково-дослідного центру; Московський фіз.-тех. інститут — засіб ефективної підготовки науковців-інноваторів з найбільш здібної молоді), що супроводжувалося зростанням кількості варіантів внутрішньої організації. Домінували ієрархічна структура, поділ на частини за головними профілями підготовки фахівців, денна форма навчання з концентрацією студентів у містечку ВНЗу. Перехід до загальної вищої освіти (охоплення навчанням понад половини вікової групи 18–23 р.), необхідність економії фінансових та інших ресурсів обумовили появу т. зв. неуніверситетського сектору вищої освіти, представленого різноманітними вищими професійними закладами. Їх програми навчання удвічі коротші і у 2–4 рази дешевші від класичних університетських. Сучасні інформаційні засоби надали можливість створення «віртуальних ВНЗів» — не фізичної споруди, а банку навчальної інформації для здобуття особою вищої чи іншої освіти, незалежно від часових і територіальних чинників (дистанційна вища освіта).

Імовірно, із втіленням у життя нанотехнологій і квантових пристроїв з’являться надкомпактні індивідуальні засоби доступу до світової інформації і баз наукових знань, що ліквідують обмеження для безперервного навчання, створення і використання ментал.-інформаційного багатства людства.

Завантажити статтю