Вищий навчальний заклад - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вищий навчальний заклад

ВИ́ЩИЙ НАВЧА́ЛЬНИЙ ЗА́КЛАД – інституція (установа, юридична особа), яка надає вищу освіту. Закон України «Про вищу освіту» (2002) визначає, що «ВНЗ – освіт., освіт.-наук. заклад, який засн. і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освіт.-профес. програми вищої освіти за певними освіт. та освіт.-кваліфікац. рівнями, забезпечує навч., виховання та профес. підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормат. вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наук. та наук.-тех. діяльність». Створення, реорганізація, діяльність і ліквідація ВНЗів усіх форм власності відбувається відповідно до законодавства України. ВНЗи виокремлювалися з усього комплексу навч.-вихов. закладів певної країни у період формування ієрарх. побудови освіт. системи як її вершинна частина. Прообрази ВНЗів зустрічаємо у старовин. цивілізац. осередках як центри письменства, думки і знань, зокрема в Іспанії – ще у рим. часи. 1-й ун-т сучас. європ. типу виник у м. Болонья (Італія, 1088), згодом – у Парижі (суто держ. установа для підготовки службовців вищих рангів і професорів). Згодом було засн. профес. ВНЗи (для підготовки фахівців мор., військ. та ін. галузей). Реформатором гімназ. та університет. освіти став нім. мовознавець, філософ і держ. діяч В. фон Гумбольдт. Засн. Берлін. ун-ту (1809, згодом названий його ім’ям), Г. визначив його дослідн., наук.-пошук. напрям діяльності як осн. мету. «Гумбольдтівська» («берлінська») модель ун-ту зробила Німеччину лідером у більшості наук, Меккою для здібної молоді. Упродовж 20 ст. з’являлися нові моделі ун-тів та спеціалізов. профес. ВНЗів (Чиказ. ун-т з його заг.-осв. і акцентовано гуманіст. програмою, адаптов. до потреб ліберал. і мультикультур. сусп-ва; Каїр. ун-т – зразок сучас. мусульман. навч. і н.-д. центру; Моск. фіз.-тех. ін-т – засіб ефектив. підготовки науковців-інноваторів з найбільш здібної молоді), що супроводжувалося зростанням кількості варіантів внутр. орг-ції. Домінували ієрарх. структура, поділ на частини за гол. профілями підготовки фахівців, денна форма навчання з концентрацією студентів у містечку ВНЗу. Перехід до заг. вищої освіти (охоплення навчанням понад половини вікової групи 18–23 р.), необхідність економії фінанс. та ін. ресурсів обумовили появу т. зв. неуніверситет. сектору вищої освіти, представленого різноманіт. вищими профес. закладами. Їх програми навчання удвічі коротші і у 2–4 рази дешевші від класич. університетських. Сучасні інформ. засоби надали можливість створення «віртуал. ВНЗів» – не фіз. споруди, а банку навч. інформації для здобуття особою вищої чи ін. освіти, незалежно від час. і територ. факторів (дистанц. вища освіта).

Із втіленням у життя нанотехнологій і квант. пристроїв з’являться надкомпактні індивід. засоби доступу до світ. інформації і баз наук. знань, що ліквідують обмеження для безперерв. навчання, створення і використання ментал.-інформ. багатства людства.

Літ.: Вищі навчальні заклади України: Інформ. довід. К., 2002.

К. В. Корсак

Стаття оновлена: 2005