Віденські арбітражі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віденські арбітражі

ВІ́ДЕНСЬКІ АРБІТРА́ЖІ – результат змови фашистських Німеччини та Італії з хортистською Угорщиною проти Чехо-Словаччини й Румунії. За рішенням 1-го В. а. 2 листопада 1938 до Угорщини відійшли пд. райони Словаччини та Карпат. України (бл. 12 000 км2 тер. та 1 млн насел.), що мали на той час автономію в складі Чехо-Слов. Республіки. Карпат. Україна втратила понад 12 % своєї тер. (1523 км2), на якій знаходилося 97 насел. пунктів, зокрема Ужгород, Мукачеве і Берегове, де проживало бл. 175 тис. осіб, з них понад 33 тис. українців. Наслідком В. а. стало поглиблення політ. кризи та загострення міжнар. становища Чехо-Словаччини і дедалі виразніша пронімецька орієнтація автоном. уряду Карпат. України на чолі з А. Волошиним. За рішенням 2-го В. а. 30 серпня 1940 від Румунії до Угорщини відійшла тер. Пн. Трансильванії пл. 43 492 км2 з насел. 2,4 млн осіб, де теж проживало чимало неугорців (румун, українців, німців, євреїв, циган). На підставі мирного договору держав антигітлерів. коаліції з Угорщиною в Парижі 10 листопада 1947 рішення обох В. а. оголошено недійсними.

Літ.: Болдижар М. Закарпаття між двома світовими війнами. Уж., 1993; 1996; Нариси історії Закарпаття. Т. 2 (1918–1945). Уж., 1995; Вегеш М. Карпатська Україна 1938–1939 років у загальноєвропейському історичному контексті: У 2 т. Т. 1. Уж., 1997.

М. М. Вегеш

Стаття оновлена: 2005