Відибіда-Руденко Петро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Відибіда-Руденко Петро

ВІДИ́БІДА-РУДЕ́НКО Петро (духовне ім’я – Палладій; 29. 06. 1891, с. Стрільчинці, нині Немирів. р-ну Вінн. обл. – 01. 09. 1971, Нью-Йорк) – громадський і церковний діяч. Закін. Кам’янець-Поділ. духовну семінарію, матем. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві (1916). Працював у кредит. кооперації у Вінниці. Актив. діяч ТУП, чл. УЦР, від листопада 1918 – зав. фінанс. відділу УНР, від 1919 – заст. міністра фінансів УНР. Від 1921 – священик на Волині, чл. Духов. консисторії. Від 1934 – у Варшаві: секр. Митрополичої канцелярії, управитель Емерит. каси православ. духовенства у Польщі. 1935 прийняв чернецтво. У лютому 1941 митрополитом Діонисієм висвяч. на архієпископа Краківського і Лемківського у Ген. губернії, згодом – також Львівського. Підтримав призначення митрополитом відновленої УАПЦ Полікарпа (Сікорського). Від 1944 – у Німеччині, від 1950 – у США, де 1951 створив і очолював УАПЦ в екзилі (від 1954 – під юрисдикцією Царгород. патріарха).

Літ.: Життєвий шлях Владики Архієпископа Палладія // УПВ. 1971. № 16.

А. І. Жуковський

Стаття оновлена: 2005