Відносності теорія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Відносності теорія

ВІДНО́СНОСТІ ТЕО́РІЯ – фізична теорія, що розглядає просторово-часові закономірності як універсальні, дійсні для будь-яких фізичних процесів. Засн. А. Айнштайном. В основі заг. В. т. – принцип еквівалентності сил тяжіння і сил інерції; гол. її висновок: властивості простору-часу визначаються полями тяжіння (матерії), які діють у певній області. Спец. В. т. ґрунтується на принципі відносності (інваріантності законів природи відносно певних перетворень руху) і постулаті, що швидкість світла у вакуумі є граничною для поширення будь-яких взаємодій (сигналів) у природі. За цих умов простір і час стають єдиною сутністю – простором-часом. В. т. передбачає релятивіст. та гравітац. ефекти, зокрема принцип еквівалентності енергії та маси, важливий в атом. енергетиці. Світоглядне значення В. т. полягає в утвердженні релятивіст. картини світу, методології деабсолютизації понять, яка заклала основи переосмисленню філос. категорій простору, часу, матерії, об’єкта, суб’єкта, причинності, абсолютного і відносного тощо. На В. т. засновані новітні суперсиметрійні та супергравітаційні концепції Всесвіту.

О. М. Кравченко

Стаття оновлена: 2005