Відтворення втрачених пам’яток - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Відтворення втрачених пам’яток

ВІДТВО́РЕННЯ ВТРА́ЧЕНИХ ПА́М’ЯТОК – різновид архітектурно-реставраційних робіт, що полягає в науково обґрунтованій натурній відбудові архітектурної споруди, понад 50 % наземного об’єму якої втрачено. В. в. п. стало актуальним в Україні у 1980– 90-х рр. унаслідок усвідомлення сусп-вом непоправності втрат нац. істор.-культур. спадщини, спричинених комуніст. режимом у 1920–80-х рр. Відтворенню підлягають об’єкти, що мають істор.-культур. чи мемор. цінність, знищені внаслідок акту вандалізму чи стих. лиха, забезпечені належ. наук.-фіксац. документацією. В. в. п. застосовується у світ. практиці (дзвіниця собору св. Марка у Венеції, Старе місто у Варшаві). В Україні започатковано у 1970-х рр. відтворенням садиб І. Котляревського у Полтаві, М. Гоголя в с. Гоголевому Полтав. обл., Т. Шевченка в с. Моринці Корсунь-Шевченк. р-ну Черкас. обл., роботами Є. Пламеницької у м. Кам’янець-Подільський. 1996– 2000 відтворено Михайлів. Золотоверхий собор у Києві та Успен. собор Києво-Печер. лаври. (Див. Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара).

Літ.: Основні засади відтворення визначних пам’яток історії та культури України // ПУ. 1999. № 1.

В. В. Вечерський

Стаття оновлена: 2005