Віза - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віза

ВІ́ЗА (від лат. visus – переглянутий, побачений) – позначка у паспорті особи, що дозволяє в’їзд (в’їзна віза), виїзд (виїзна віза) або перетинання (транзитна віза) території відповідної держави. В. видає компетентна держ. установа (як правило, консульство) на певний термін. У більшості держав візовий режим, тобто добровільний порядок в’їзду іноземців, діє як заг. правило. Для окремих категорій іноземців (мешканців прикордон. місцевостей, екіпажів іноз. торг. суден, туристів тощо) може встановлюватися спрощений порядок в’їзду. Транзитна В. не є обов’язковою для пасажирів міжнар. авіа- і мор. ліній, якщо вони не залишають тер. аеропорту чи борт судна. На підставі дво- та багатосторон. угод між державами може встановлюватися безвізовий режим в’їзду для громадян договірних сторін (напр., Угода про безвізове пересування громадян держав СНД по тер. його учасників від 9 жовтня 1992). Згідно зі ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено дозвільний порядок в’їзду в Україну, що регулюється Правилами в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзит. проїзду через її тер., затвердженими постановою КМ України від 29 грудня 1995.

Л. В. Губерський

Стаття оновлена: 2005