ВІЙСЬКО́ВА ПРИСЯ́ГА — правовий документ, на основі якого громадянин, при­званий на військову службу, присягає чесно служити і гідно виконувати свій військовий обовʼязок. У В. п. закладено вимоги держави та су­спільства до військовика, його патріотичні пере­кона­н­ня та особисті моральні зобовʼяза­н­ня. У ЗС України В. п. складають військові, що про­йшли курс молодого бійця, але не пізніше, ніж через 1,5 місяці після їх прибу­т­тя до військової частини. Військовики складають В. п. зі зброєю в руках, в урочи­стій об­становці у присутності рідних та близьких і, як правило, священика або декількох пред­ставників найбільш поширених в Україні релігійних конфесій. Цей день оголошують вихідним днем для військової частини.

Історія скла­да­н­ня В. п. на території України має глибоке корі­н­ня і традиції, зокрема 30 травня 1918 геть­ман П. Скоропадський затвердив «Закон про присягу військового на вірність Українській Державі», у якому в законодавчому порядку була закріплена В. п. для військовиків-християн та обітниця для ате­їстів і осіб, які, згідно зі своєю вірою, не можуть брати в руки зброю. 23 серпня 1918 геть­ман під­писав по­станову, ухвалену РМ про текст В. п. для осіб іудейського віро­сповіда­н­ня. Після здобу­т­тя Україною незалежності 6 грудня 1991 ВР України ухвалила закони «Про оборону України», «Про Збройні Сили України» і затвердила текст В. п. 30 грудня 1991 на зу­стрічі глав держав СНД Президент України Л. Кравчук оголосив, що війська, роз­ташовані на території України, приводяться до добровільної присяги на вірність народу України.