Військова служба правопорядку Збройних сил України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Військова служба правопорядку Збройних сил України

ВІЙСЬКО́ВА СЛУ́ЖБА ПРАВОПОРЯ́ДКУ ЗБРО́ЙНИХ СИЛ УКРА́ЇНИ – спеціальне правоохоронне формування. Призначене для забезпечення правопорядку і військ. дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військ. частин, військ. навч. закладах, установах та орг-ціях, військ. містечках, на вулицях і в громад. місцях; запобігання злочинам та ін. правопорушенням у ЗС України, їх розкриття і припинення; захисту життя, здоров’я, прав і закон. інтересів військовослужбовців, військовозобов’язаних (під час проходження ними зборів), працівників ЗС України; захисту майна ЗС України від розкрадання та ін. протиправ. посягань; участі у протидії диверсіям і терорист. актам на військ. об’єктах. У випадку прийняття рішення про введення в Україні чи окремих її місцевостях режиму воєн. або надзвичай. стану на службу правопорядку додатково покладаються завдання щодо участі у боротьбі з ворожими диверсійно-розвідувал. групами на тер. України; орг-ції збору, супроводження та охорони військовополонених; забезпечення дотримання комендант. години у гарнізонах; охорони військ. об’єктів, військ. містечок та їх населення, сприяння його евакуації; відновлення і підтримання порядку та дисципліни у військ. частинах; контролю за рухом транспорт. засобів і перевезенням вантажів ЗС України. До виконання завдань щодо охорони військ. об’єктів, забезпечення військ. дисципліни серед військовослужбовців на вулицях та у громад. місцях, запобігання правопорушенням, вчиненими військовослужбовцями, та їх припинення можуть тимчас. залучатися військовослужбовці ін. військ. частин ЗС України. Порядок такого залучення визначає Міністр оборони України.

Вперше спеціалізов. поліц. підрозділи з’явилися в англ. армії на поч. 16 ст. В Росії у 17 – серед. 19 ст. поліц. функції виконували профоси – спец. солдати й унтер-офіцери, які слідкували за дотриманням порядку в місцях дислокації, наглядали за заарештованими і виконували тілесні покарання. У гарнізонах наприкінці 18 – у 19 ст. роль військ. поліції відігравали гарнізонні полки. Крім того, вони займалися охороною фортець і укріплених р-нів та орг-цією військ. підготовки ополченців із числа цивіл. населення (зокрема під час Вітчизн. війни 1812). У період Визв. змагань 1917–21 найбільш досконалою була система, прийнята в УГА. В місцевостях, зайнятих її військами, порядок забезпечували стаційні команди, організовані при штабах корпусів. Існувала також польова жандармерія, що наводила лад у прифронт. смузі та, при необхідності, виконувала обов’язки держ. жандармерії. При бригадах УГА діяли відділи польової жандармерії (30– 50 осіб), при корпусах – сотні (100–110 осіб). За рад. доби поліц. функції в армії виконували штатні комендант. підрозділи (як правило, від взводу до роти) і гарнізонні наряди (варта на гауптвахті, гарнізонні патрулі, пости військ. автомоб. інспекції тощо). Такий порядок зберігався і в ЗС України протягом 1991–2002.

У ЗС США, Німеччини та Великої Британії військ. поліція існує на правах окремого роду військ, у ЗС Франції комендант.-поліц. функції виконує Нац. жандармерія.

П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко

Стаття оновлена: 2005