Військова служба правопорядку Збройних сил України

Визначення і загальна характеристика

ВІЙСЬКО́ВА СЛУ́ЖБА ПРАВОПОРЯ́ДКУ ЗБРО́ЙНИХ СИЛ УКРА́ЇНИ — спеціальне право­охорон­не формува­н­ня. При­значене для забезпече­н­ня правопорядку і військ. дисципліни серед військовослужбовців у місцях дис­локації військ. частин, військ. навч. закладах, установах та організаціях, військ. містечках, на вулицях і в громад. місцях; запобіга­н­ня злочинам та ін. правопоруше­н­ням у ЗС України, їх роз­кри­т­тя і припине­н­ня; захисту життя, здоровʼя, прав і закон. інтересів військовослужбовців, військовозобовʼязаних (під час проходже­н­ня ними зборів), працівників ЗС України; захисту майна ЗС України від роз­кра­да­н­ня та ін. протиправ. посягань; участі у протидії диверсіям і терорист. актам на військ. обʼєктах. У випадку прийня­т­тя ріше­н­ня про введе­н­ня в Україні чи окремих її місцевостях режиму воєн. або над­звичай. стану на службу правопорядку додатково покладаються зав­да­н­ня щодо участі у боротьбі з ворожими диверсійно-роз­відувал. групами на території України; організації збору, су­проводже­н­ня та охорони військовополонених; забезпече­н­ня дотрима­н­ня комен­дант. години у гарнізонах; охорони військ. обʼєктів, військ. містечок та їх населе­н­ня, сприя­н­ня його евакуації; від­новле­н­ня і під­трима­н­ня порядку та дисципліни у військ. частинах; контролю за рухом транс­порт. засобів і пере­везе­н­ням вантажів ЗС України. До викона­н­ня зав­дань щодо охорони військ. обʼєктів, забезпече­н­ня військ. дисципліни серед військовослужбовців на вулицях та у громад. місцях, запобіга­н­ня правопоруше­н­ням, вчиненими військовослужбовцями, та їх припине­н­ня можуть тимчас. залучатися військовослужбовці ін. військ. частин ЗС України. Порядок такого залуче­н­ня ви­значає Міністр оборони України.

Вперше спеціалізов. поліц. під­роз­діли зʼявилися в англ. армії на поч. 16 ст. В Росії у 17 — серед. 19 ст. поліц. функції виконували профоси — спец. солдати й унтер-офіцери, які слідкували за дотрима­н­ням порядку в місцях дис­локації, на­глядали за заарештованими і виконували тілесні покара­н­ня. У гарнізонах на­прикінці 18 — у 19 ст. роль військ. поліції ві­ді­гравали гарнізон­ні полки. Крім того, вони за­ймалися охороною фортець і укріплених р-нів та організацією військ. під­готовки ополченців із числа цивіл. населе­н­ня (зокрема під час Вітчизн. війни 1812). У період Визв. змагань 1917–21 найбільш досконалою була система, прийнята в УГА. В місцевостях, зайнятих її військами, порядок забезпечували стаційні команди, організовані при штабах корпусів. Існувала також польова жандармерія, що наводила лад у прифронт. смузі та, при необхідності, виконувала обовʼязки держ. жандармерії. При бригадах УГА діяли від­діли польової жандармерії (30– 50 осіб), при корпусах — сотні (100–110 осіб). За рад. доби поліц. функції в армії виконували штатні комен­дант. під­роз­діли (як правило, від взводу до роти) і гарнізон­ні наряди (варта на гауптвахті, гарнізон­ні патрулі, пости військ. автомоб. інспекції тощо). Такий порядок зберігався і в ЗС України протягом 1991–2002.

У ЗС США, Німеч­чини та Великої Британії військ. поліція існує на правах окремого роду військ, у ЗС Франції комен­дант.-поліц. функції виконує Нац. жандармерія.

П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко

Завантажити статтю