Військова техніка — Енциклопедія Сучасної України

Військова техніка

ВІЙСЬКО́ВА ТЕ́ХНІКА – технічні засоби, призначені для бойового, технічного, спеціального забезпечення бойових дій, навчання військ, експлуатації та випробування зразків озброєння. Поділяється на бойову техніку, тех. засоби упр. військами (силами), бойового (оператив.), тех. і тилового забезпечення. Часто озброєння, що відноситься до бойової техніки, виділяють у самост. категорію (звідси термін «озброєння і військ. техніка»). Гол. критерії розподілу В. т.: за належністю до виду ЗС чи роду військ (ВПС, Військ.-мор. сили, інж. війська, війська зв’язку тощо); за функціонал. призначенням (артилерія, автомобільна військова техніка, бронетанкова техніка та ін.).

Бойова техніка є осн. частиною В. т. і, у свою чергу, поділяється на вузькофункціонал. зразки (гвинтівки, автомати, кулемети тощо) і багатофункціонал. комплекси, що включають у себе сукупність засобів ураження противника й транспортні засоби-носії (бойові машини, літал. апарати, плавзасоби). Якість і кількість В. т., разом з ін. чинниками, визначають бойову могутність ЗС країни.

П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко


Покликання на статтю
П. Д. Біленчук, В. М. Кочетков, В. Б. Міщенко . Військова техніка // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=34467 (дата звернення: 14.05.2021)