Військові звання - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Військові звання

ВІЙСЬКО́ВІ ЗВАННЯ́ – персональні ранги військовослужбовців і військовозобов’язаних запасу, які визначають їх службово-правовий стан і підпорядкування. В. з. виникли із зародженням регуляр. війська європ. держав у 15–16 ст. В укр. зброй. формаціях вони з’явилися у добу козаччини й відображали посадовий стан, зокрема перший реєстр 1601, доповнений Б. Хмельницьким у 1654, визначав такі ранги: козак, курінний отаман, сотник, полковник, кошовий отаман, гетьман. Поряд із ними існували (зокрема в артилерії) й ін.: обозний, хорунжий, бунчужний. В укр. нац. військ. формаціях 20 ст. власні В. з. відновлено у серпні 1914 в Легіоні УСС. 27 грудня 1916 були остаточно упорядковані звання: стрілець, ст. стрілець; для підстаршин – вістун, десятник, підхорунжий; для старшин – хорунжий, четар, поручник, сотник, отаман. Після розпаду Рос. імперії УЦР розгортала військ. буд-во на основі концепції переходу від регуляр. армії до нар. міліції. Відповідно до постанови Ген. секретаріату військ. справ від 17 листопада та ухваленого 17 грудня 1917 «Статуту Української Народної Армії» в основу рангів покладено посадовий стан: козак, ройовий, чотовий, бунчужний, підсотенний, сотенний, курінний, осавул, полковник, отамани дивізії, корпусу. У процесі розбудови армії Української Держави (квітень–грудень 1918) наказом військ. міністра О. Рогози 16 червня 1918 персонал. В. з. відновлено: козак, гуртковий; підстаршини – ройовий, чотовий, бунчужний, підхорунжий; молодші старшини – хорунжий, значковий; булавні старшини – сотник, військ. старшина (підполковник), полковник; генерали – генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник. У травні 1918 міністр мор. справ М. Максимів затвердив В. з. на флоті: корабел. гардемарин, мічман, лейтенант, ст. лейтенант, капітан 2-го рангу, капітан 1-го рангу, контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал. З приходом до влади Директорії наказом військ. міністра О. Осецького 8 січня 1919 відновлено рангову систему часів УЦР. 9 квітня 1919 в Армії УНР впроваджено звання: для козаків і підстаршин – козак, ройовий, чотовий, бунчужний, підхорунжий; старшин – хорунжий, чотар, сотник, осавул, полковник; отаманних старшин – отаман, кошовий, гол. і наказ. отамани. Система В. з. остаточно впорядкована 12 березня 1920. Були встановлені звання: козак, гуртковий; підстаршини – ройовий, чотовий, бунчужний, підхорунжий; молодші старшини – хорунжий, поручник, сотник; булавні старшини – підполковник, полковник; генерали – генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник. В. з. в УГА впроваджено 13 листопада 1918 ухвалою Нац. Ради ЗУНР та наказом Держ. секр. військ. справ Д. Вітовського: стрілець, ст. стрілець; для підстаршин – вістун, десятник, підхорунжий, булавний; для молодших старшин – хорунжий, четар, поручник, сотник; для булавних старшин – отаман, підполковник, полковник; для генералів – генерал-четар, генерал-поручник, генерал-сотник. Генерал. рангами відзначені: А. Вольф, А. Кравс, В. Курманович, О. Микитка, Г. Стефанів, М. Тарнавський, Г. Ціріц. Ранги у Червоній армії, зокрема й укр., що існувала до 1922, визначалися посадами: червоноармієць, командир відділення, пом. командира взводу, старшина, командир взводу, командир роти, командир батальйону, командир полку, командир бригади, нач. дивізії, командувач армії, командувач фронтом. У створ. 1942 УПА В. з. впроваджені наказом командувача Д. Клячківського від 27 серпня 1943. У їх основу покладено рангову систему доби Визв. змагань 1917–21: козак, вістун; підстаршини – десятник, ст. десятник, підхорунжий; молодші старшини – хорунжий, поручник, сотник; булавні старшини – осавул, підполковник, полковник; генерали – генерал-хорунжий, генерал-поручник, генерал-полковник, генерал (піхоти, артилерії, кінноти, летунства, панцер., інж. військ). На флоті: матрос, матрос-вістун; підстаршини – десятник, ст. десятник, підхорунжий; молодші старшини – молодший лейтенант, лейтенант, ст. лейтенант; булавні старшини – капітан-лейтенант; адмірали – контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал, адмірал флоту. 27 січня 1944 командувач УПА Р. Шухевич впровадив функційні відзнаки для команд. складу: ройовий, чотовий, сотенний, курінний, командир загону, групи, крайовий командир УПА. Проектом 1944 встановлені звання: ст. козак – замість вістуна; ройовий, чотовий, бунчужний, підхорунжий – для підстаршин; майор – замість осавула; скасовано звання генералів піхоти, артилерії та ін. Генерал. рангами були відзначені Д. Грицай, Л. Ступницький, Р. Шухевич та ін. Сучасні ЗС України в осн. успадкували рад. систему В. з. Закон України від 25 березня 1992 «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» встановив звання: рядового складу – рядовий, ст. солдат; сержантського – молодший сержант, сержант, ст. сержант, старшина; прапорщиків – прапорщик, ст. прапорщик; молодших офіцерів – молодший лейтенант, лейтенант, ст. лейтенант, капітан; ст. офіцерів – майор, підполковник, полковник; генералів – генерал-майор, генерал-лейтенант, генерал-полковник, генерал Армії України. Флот. звання: матрос, ст. матрос; старшини – старшина 2-ї статті, 1-ї статті, гол. старшина, гол. корабел. старшина; мічмани – мічман, ст. мічман; молодші офіцери – молодший лейтенант, лейтенант, ст. лейтенант, капітан-лейтенант; ст. офіцери – капітан 3-го рангу, капітан 2-го рангу, капітан 1-го рангу; адмірали – контр-адмірал, віце-адмірал, адмірал.

Літ.: Літопис Української Повстанської Армії. Початки УПА: Док. і мат. Т. 1. Торонто, 1989; Задунайський В. Ранги і посади Наддніпрянської армії // КС. 1994. № 4; Історія українського війська. 1917–95. Л., 1996; Тынченко Я. Армии Украины 1917–1920 // Униформы армий мира. Москва, 2002.

К. Є. Науменко

Стаття оновлена: 2005