Війтович Петро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Війтович Петро

ВІЙТО́ВИЧ Петро (10. 06. 1862, м. Перемишль, Польща – 09. 06. 1938, Львів) – скульптор-монументаліст. Навч. у майстерні Л. Марконі у Львові (1882), закін. Віден. АМ (1890). Осн. роботи – у галузі монум.-декор. скульптури. 1890–92 перебував у Римі, 1892–93 працював у Відні, де брав участь у спорудженні пам’ятників перемоги над турками, Й. Радецькому. Від 1894 – у Львові, де у стилі необароко оформив фасади громад. і житл. споруд кам’яними скульптурами алегор. змісту. 1899– 1900 брав участь в оформленні Львів. міського театру (нині Львів. театр опери та балету ім. С. Крушельницької, арх. З. Ґорґолевський), де встановив метал. групи на аттику фасаду («Слава», «Музика», «Драма»), а також гіпс. й мармур. статуї в інтер’єрі («Трагедія і Комедія», «Любов», «Заздрість», «Материнство», «Пиха», «Богиня мистецтва і геній юності з гербом Львова», кілька каріатид). Виконав статую св. Флоріана на фронтоні Будинку пожеж. охорони (1901), композицію «Залізниця і місто Львів» на фронтоні Гол. залізнич. вокзалу (1903), фігури «Мистецтво» і «Художня промисловість» над входом до Львів. худож.-пром. школи (нині залізнич. технікум), шість міфол. статуй (житл. будинок на вул. П. Дорошенка, № 19; усі – 1909), фігури атлантів (1912; будинок на вул. П. Саксаганського, № 11), скульптури в інтер’єрі аптеки на пл. А. Міцкевича, № 8 (1922). Займався також оздобленням реліг. споруд: статуї ангелів у костелі сакраменток (1903, нині церква св. Трійці), композиція «Розп’яття» (1910) і два вівтарі (1917) у костелі св. Єлизавети (нині церква св. Єлизавети та Ольги), скульптури в інтер’єрі Домінік. собору (1914), пам’ятник архієпископу Юзефу Більчевському в Лат. кафедрал. соборі (1928). У 1912 виконав понад 60 алегор. та реліг. скульптур у палац.-парк. ансамблі в Сярах біля м. Ґорліце (нині Польща, співавт. арх. В. Галицький). Його різцю приписується нагробок О. Шмелькес на Личаків. цвинтарі (бл. 1921). Різьбив станк. композиції й малі інтер’єрні статуетки на теми антич. міфології (в Нац. музеї у Кракові – «Раб», 1885; «Персей з головою Медузи», «Після купелі», «Метання списа», всі – 1887; «Викрадення сабінянки», 1890; в Нац. музеї у Львові – «Муза», 1904); портрети-медальйони вчених О. Бальцера (1927) і А. Брюкнера (1931; обидва – у Львів. галереї мист-в). Виконав В. дві алегоричні кам’яні статуї «Живопис» та «Скульптура», чотири цементні барельєфи з алегоріями худож. промислів на фасаді Худож.-пром. музею (нині Нац. музей; усі – 1903, знищені 1952).

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2005