Віктюк Роман Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віктюк Роман Григорович

ВІКТЮ́К Роман Григорович (28. 10. 1936, Львів) – режисер, актор. Лауреат низки укр., рос. та міжнар. премій, зокрема міжнар. премії Ін-ту італ. драми за краще втілення сучас. драматургії (1997). Закін. Держ. ін-т театр. мист-ва у Москві (1956; актор. відділ.). Відтоді працював актором і реж. у ТЮГах Львова і Києва, одночасно викладав у студії при Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка. 1965–68 – кер. курсу Моск. естрадно-цирк. уч-ща. На поч. 70-х рр. поставив низку вистав у театрах Калініна, Вільнюса, Москви, Києва. 1991 в Москві організував і очолив театр, названий його ім’ям. Осн. трупу театру становлять укр. актори. Для В. характерне нетипове прочитання п’єс. Одним з режисер. прийомів є «театр у театрі», коли актори розігрують перед глядачами сюжет, порушуючи цілісність сценіч. ілюзії. Здійснив постановки у театрах США, Італії, Швеції, Греції, Фінляндії. Поновив 1995 «Священні чудовиська» Ж. Кокто в «Антрепризі Ади Роговцевої» (Київ. драм. театр на Подолі). Про В. знято к/ф «Баттерфляй», «Роман-любов» (обидва – 1993).

Вистави: «Все це не так просто» Г. Шмельова, «Коли зійде місяць» Н. Забіли, «Фабричне дівчисько» О. Володіна (всі – 1966, Львів. ТЮГ ім. М. Горького); «Украдене щастя» І. Франка (1982, МХАТ); «Уроки музики» Л. Петрушевської (1989), «Дама без камелій» Т. Реттіґена (1991, обидві – Київ. театр рос. драми ім. Лесі Українки); «Служниці» Ж. Жене, «Лоліта» Е. Олбі за В. Набоковим (обидві – 1992); «Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим (2001).

Пр.: Ради главного // Соврем. драматургия. 1985. № 3.

С. М. Грін

Стаття оновлена: 2005