Вільгушинський Роман Казимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільгушинський Роман Казимирович

ВІЛЬГУШИ́НСЬКИЙ Роман Казимирович (30. 04. 1963, с. Яблунівка, нині Язловець Бучац. р-ну Терноп. обл.) – скульптор. Обл. мист. премія ім. М. Бойчука (2004). Чл. НСХУ (1994). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1989; викл. Д. Крвавич, І. Франк). Від 1989 – скульптор Терноп. худож.-вироб. комбінату. Працює у галузях станк. та монум. скульптури. Для творчості В. характерні культура пластич. мислення, класичне трактування образів на бібл. і громадян. тематику. У станк. формах малої пластики простежується лапідарність із тяжінням до модерніст. вирішень. Від 1989 – учасник обл., всеукр. худож. виставок. Персон. – у Тернополі (1996, 1998), Луцьку та Рівному (2004).

Тв.: погруддя – Т. Шевченка (с. Богданівка Підволочис. р-ну Терноп. обл., 1991), Т. Бордуляка (Ходачків Терноп. обл., 1992), С. Бандери (1997, м. Теребовля Терноп. обл.); «Кобзарева пісня» (1990), «Єва», «Воскресіння», «Пінзель» (усі – 1993), «Світла постать», «Гідність», «Жінка, яка дивиться у люстерко» (усі – 1995), «Відпочинок амазонки» (1996), «Забутий силует» (1997), «Мандрівник», «Білий торс» (обидва – 1998); «Свято душі» (2001), «Райські яблука», «Євро» (обидва – 2004); мемор. комплекс воїнам УПА (1993) та пам’ятник С. Бандері (1999; обидва – у Теребовлі); пам’ятні знаки – на честь проголошення незалежності України (2001, м. Підволочиськ Терноп. обл.), на честь 2-х тис. рр. Різдва Христового (2003, Бучач), пам’ятник кардиналу Йосифу Сліпому (2004, Тернопіль).

Т. О. Удіна

Стаття оновлена: 2005