Вільнер Володимир Бертольдович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільнер Володимир Бертольдович

ВІ́ЛЬНЕР Володимир Бертольдович (09(21). 03. 1885, м. Гродно, нині Білорусь – 09. 08. 1952, Київ) – режисер, педагог. Нар. арт. УРСР (1940), засл. арт. РРФСР (1935). Закін. приватні драм. курси (1910), С.-Петербур. ун-т (1912). Працював у Новому драм. театрі (С.-Петербург, 1911–12), у театрах Москви (1924–26, 1931–34), Ростова-на-Дону (1934–36), Ленінграда (нині С.-Петербург, 1937– 38), Куйбишева (нині Самара, 1942–44), Моск. дирекції фронтових (згодом гастрол.) театрів (1944–47); в Україні – у трупі М. Синельникова (Харків, 1918– 20), Харків. ТЮГу (1922–24), Одес. держдрамі (1926–28), Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1938–41). Очолював Київ. рос. драм. театр (1928–31) та Київ. театр муз. комедії (1947– 50). Викладав від 1927 (від 1947 – проф. Київ. ін-ту театр. мист-ва). На Одес. кіностудії ВУФКУ зняв фільми «Беня Крик» (1926), «Цемент» (1927), «Очі, які бачили» (1928).

Вистави: «Яблуневий полон» І. Дніпровського (1928), «Перша Кінна» В. Вишневського (1930), «Ревізор» М. Гоголя (1938), «Остання жертва» О. Островського (1939), «Багато галасу з нічого» В. Шекспіра (1940), «Вільний вітер» І. Дунаєвського (1947).

Р. Я. Пилипчук

Стаття оновлена: 2005