Вільний Володимир Микитович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільний Володимир Микитович

ВІ́ЛЬНИЙ Володимир Микитович (справж. – Волчков; 13. 02. 1921, с. Великомихайлівка, нині Покров. р-ну Дніпроп. обл. – 02. 10. 1981, Київ) – письменник, публіцист, перекладач. Чл. СПУ (1956). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. пед. ін-т (1946). Друкувався від 1938. Був співроб. ж. «Україна». Автор поет. зб. «Люблю життя» (1949), «Дай руку, товаришу!» (1957), «Громи над Прутом» (1959), «Ліричний наступ» (1968), «Заповітне» (1974; усі – Київ) та ін., у яких відтворено події та переживання воєн. лихоліття, турботи мирного життя, активну громадян. позицію автора. Відвідав Грецію, Італію, Румунію, Туреччину, Францію, що стало підґрунтям для створення поет. циклів «Санта Лючія» (1957), «У Будапешті» (1977) та ін. Т. Шевченку та І. Франку В. присвятив поеми «Кобзар у Римі» (К.; Л., 1951), «Дорога в Нагуєвичі» (К., 1959). Автор поет. циклів «Уклін Кобзареві» (Канів; К., 1961), «У Криворівні» (К., 1966), віршів «Сонце на чолі» (1966), «Місто Тараса» (1975); нарисів «По шевченківських місцях України» (К., 1964). Також у твор. доробку В. – вірші для дітей та юнацтва (кн. «Червоний кінь», 1971); повісті («Так починалось кохання», 1969; «Не осуди даремно», 1970; «День нескінченний», 1974) та романи («Ти на світі одна», 1963; «Коли співають жайвори», 1976; «Острів у степу», 1980; усі – Київ); нариси, публіцист. та літ.-крит. праці. Переклав окремі твори П. Ангелова, Н. Зидарова, І. Радаєва, П. Бровки, М. Джаліля, Е. Межелайтіса, О. Сафронова, В. Лубенса, Х. Єгалієва, К. Наумова, Р. Нехая та ін. Деякі твори В. перекладено рос., білорус., естон., казах. та ін. мовами.

Тв.: Роси на квітах. 1959; Твоє повноліття. 1962; Сонячна соната. 1965; Житні гори: Роман. 1972; Пісня ополудні: Вибр. поезії. 1972; І лани широкополі. 1974; Висока проба: Роман. 1978; Неопалима совість: Поезії. 1979; Років багряний листопад: Вибр. поезії. 1981; усі – Київ.

Літ.: Дубина М. Крізь призму часу // Жовтень. 1980. № 2.

Н. І. Моісеєнко

Стаття оновлена: 2005