Вільний час - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільний час

ВІ́ЛЬНИЙ ЧАС – частина позаробочого часу людини, не зайнятого проблемами підтримання повсякденної життєдіяльності. Межі В. ч. визначаються на основі виявлення у складі заг. часу життєдіяльності людини власне робочого та неробочого часу та виділення у складі останнього різних елементів зайнятого (невільного) часу. При цьому враховується психол. налаштованість людини на звільнення від повсякден. проблем, оскільки В. ч. не може бути часом суб’єктивно-психол. напруження внаслідок нерозв’язуваності цих проблем. В. ч., як одна з визначал. характеристик сучас. розвинених сусп-в, відрізняється великою складністю і наповнюється різноманіт., часто дуже суперечливим змістом. У розвинених країнах проблема В. ч. перетворюється на проблему заг.-культур. розвитку сусп-ва та міри його свободи. Розрізняють дві осн. функції В. ч.: відтворення сил людини, розтрач. у процесі праці та ін. обов’язк. занять; духов. і фіз. розвиток індивіда (реалізація творчих потенцій людини). Як соц.-істор. категорія В. ч. характеризується трьома осн. параметрами: обсягом (величиною), структурою та змістом. Обсяг В. ч. залежить від величини часу праці, що є характер. для конкрет. сусп-ва, тобто від заг. величини неробочого часу. В. ч. визначається залежно від кількості витраченого часу на необхідні побутові потреби, транспорт тощо, тому в сучас. сусп-ві він значною мірою залежить від рівня орг-ції побуту та комунікацій. Залежно від завдань дослідження, В. ч. розподіляють на певну кількість структур. елементів. Якщо за основу вивчення В. ч. взяти його характеристику з боку можливості розвитку творчих потенцій особистості, можна отримати низку складових, що власне й утворюють структуру В. ч., серед них – активна творча діяльність; навчання, самовиховання та самоосвіта; культурне (духовне) споживання, яке має індивідуал. (читання книжок, газет) та публічно-розважал. (кіно, театри, музеї) характер; фіз. заняття (спорт); любител. заняття (гоббі); гра з дітьми; товариські зустрічі, спілкування з людьми; пасив. відпочинок, а також витрати часу на деструктивно-антикультурні дії (алкоголізм, наркоманія). Збільшення позитив. частини В. ч. залежить як від переорієнтації його внутр., змістов. можливостей, так і від збільшення обсягу В. ч., створення потужної матеріал.-тех. бази дозвілля, розвитку самодіял. активності людей. У розвинених країнах сусп. формою структуризації В. ч. є сукупність добровіл. недерж. неприбутк. орг-цій, які об’єднують людей за їх уподобаннями і виступають засобом міжособистіс. комунікації та взаємодопомоги. Змістом В. ч. є конкретні заняття людей та їх якість, яка визначається відповідно до морал.-етич. норм сусп-ва. Соц.-психол. характеристики В. ч. виступають на перший план у кризові етапи розвитку сусп-ва, коли власне вільним час люд. життя може бути визнаний лише у випадку наявності особистіс. настанов на незалежність від непередбачуваних колізій соц. розвитку. На еволюційно-безкризових етапах сусп. розвитку наявність (чи відсутність) дії таких настанов пов’язана лише з колізіями особистого життя індивіда, внаслідок чого однією з необхід. умов якісного використання В. ч. стає психол. налаштованість на вироблені культурою прогресивні форми його проведення та суб’єктивне вміння розділяти час розв’язання проблем, підтримання повсякден. життєдіяльності і власне В. ч.

І. М. Грабовська, С. І. Грабовський

Стаття оновлена: 2005