Вільні економічні зони - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільні економічні зони

ВІ́ЛЬНІ ЕКОНОМІ́ЧНІ ЗО́НИ – частина території країни, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності. В. е. з. створюються для забезпечення оптимал. умов для залучення іноз. інвестицій; заохочення підприємн. та розвитку експорт. діяльності; залучення та впровадження новіт. технологій; розвитку інфраструктури ринку; раціоналізації використання природ. і трудових ресурсів тощо. У країнах із перехід. економікою В. е. з. виконують роль лідера, що виводить весь госп. комплекс країни на властивий країнам із розвиненою ринк. економікою рівень умов ведення екон. і зовн.-екон. діяльності та стимулює лібералізацію економіки. Залежно від мети створення та особливостей спеціалізації госп. функцій В. е. з. бувають: транзитні, митні, експортні, вироб., зовн.-торг. тощо. Їх створення полягає у селектив. підході до окремих тер. або суб’єктів госп. діяльності, що формують В. е. з. з метою макс. швидкого створення умов, адекват. розвинутій ринк. економіці та сучас. вимогам до ефектив. діяльності у конкрет. її секторах. У зазнач. зонах концентрується розвинена вироб. та ринк. інфраструктура, необхідна для успішної екон. діяльності, та забезпечується макс. можлива лібералізація екон. та зовн.-екон. діяльності. Перш ніж зони починають давати реал. прибуток для нац. економіки, вони потребують інтенсив. капіталовкладень, зокрема досвід країн азіат.-тихоокеан. регіону свідчить про необхідність витрат на освоєння 1 км2 В. е. з. 25–40 млн дол. США, при цьому для досягнення окупності первіс. вкладень потрібно не менш ніж 5 р. В. е. з. створюються у формі експорт. вироб. зон, осн. завданням яких є прискорене нарощування експорт. потенціалу, що особливо інтенсивно відбувається у текстил. пром-сті, електроніці, електротехніці, вироб-ві запчастин для автомобілів та спожив. товарів. В. е. з. можуть створюватись у вигляді точкових зон (спец. режим госп. та зовн.-екон. діяльності, наданий окремим екон. агентам – підпр-вам, орг-ціям, об’єднанням, корпораціям); локал. зон на обмеж. тер., відокремленій від тер. країни базування; великих регіон. зон. Масове створення таких зон може призвести до ерозії принципу заг. лібералізації торг. режиму, оскільки в умовах В. е. з. лібералізація має вибірк. характер, внаслідок чого порушується принцип нейтральності міжнар. режиму регулювання торгівлі, що здійснює СОТ. Це може викликати напруження у стосунках з країнами-членами СОТ і міжнар. фінанс. орг-ціями (зокрема МВФ, Всесвіт. банком), які також виступають проти широкого розповсюдження В. е. з.

Нині у 120-ти країнах світу нараховується більше тисячі В. е. з., на які припадає бл. 8 % заг.-світ. торг. обороту. В Україні перша В. е. з. виникла в Одесі, мор. порту якої у 1817 було надано статус «вільного». До 2005 в Україні створ. 11 В. е. з.: «Азов», «Донецьк», «Порт-Крим», «Рені», «Порто-Франко», «Інтерпорт-Ковель», «Миколаїв», «Славутич, «Курортополіс-Трускавець», «Яворів» та «Закарпаття». На тер. 9-ти регіонів України запроваджено спец. режим інвестиц. діяльності (режим територій пріоритетного розвитку – ТПР): Черніг., Житомир., Волин., Луган., Донец., Закарп. обл., Харків, м. Шостка (Сум. обл.), а також АР Крим. Заг. тер., на яку поширювався режим В. е. з. і ТПР, становила 6360 тис га (10,5 % тер. України, зокрема В. е. з. – 121 тис. га, або 0,2 % тер.; ТПР – 6239 тис. га, або 10,3 % тер.). Пріоритетні види екон. діяльності В. е. з. і ТПР в Україні: с. госп-во, видобувна, харч., текстил., легка та хім. пром-сті, переробка с.-г. продуктів, вироб-во деревини та виробів із деревини, електроенергії, газу та води, буд. матеріалів, металургія та оброблення металу, машинобудування та приладобудування, турист.-рекреац. сфера, транспорт та зв’язок, дослідж. та розробки у галузі природн. та тех. наук, освіта та охорона здоров’я. Пільги інвесторам в укр. В. е. з. і ТПР могли передбачати: звільнення від оподаткування прибутку підпр-в або оподаткування за зниж. ставкою; звільнення від оподаткування інвестицій, від сплати мита та податку на додану вартість при імпорті товарів (крім підакцизних) для реалізації інвестиц. проектів; звільнення від обов’язк. продажу надходжень в іноз. валюті, плати за землю, від сплати зборів до деяких бюджет. фондів; спец. порядок ввезення (вивезення) товарів у режимі спец. митної зони із застосуванням пільг зі сплати мита та податку на додану вартість.

Однак у березні 2005 новою редакцією закону про держ. бюджет на 2005 рік пільги В. е. з. були скасовані, що стало чинником заг. погіршення інвестиц. клімату в країні й предметом гострої критики з боку багатьох представників бізнесу та екон. науки.

Літ.: Вільні економічні зони: Міжнар. аспекти / Пер. з англ. К., 1993; Чумаченко Н. Г. Экономические реформы и свободные экономические зоны Китая. Д., 1994; Ярова Н. та ін. Світовий досвід організації вільних економічних зон // РД. 1996. № 12; Пила В. І., Чмир О. С. Спеціальні (вільні) економічні зони: Теорія та практика. К., 1998; Сіваченко І. Ю., Кухарська Н. О., Левицький М. А. Вільні економічні зони. К., 2002.

В. Р. Сіденко

Стаття оновлена: 2005