Вільногірськ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільногірськ

ВІЛЬНОГІ́РСЬК – місто обласного підпорядкування Дніпропетровської області. Знаходиться у верхів’ї р. Самоткань (притока Дніпра), на перетині 3-х р-нів (Верхньодніпровського, Криничан., П’ятихат.), за 34 км від рай. та за 100 км від обл. центрів. Залізнична ст. Через місто проходить залізнична магістраль сполучення Дніпропетровськ– Київ та Дніпропетровськ– Львів. Пл. 10 км2. Насел. 23 782 особи (2001, складає 96,6 % до 1989): українців – 85,8 %, росіян – 12,7 %, білорусів – 0,8 %, вірмен – 1 %, проживають також азербайджанці, молдавани, татари, німці, поляки, грузини, болгари, корейці, греки. В період існування Запороз. Січі через тер. сучас. міста проходив Січовий (Микитинський) шлях із Мишуриного Рогу до Микитинського Рогу (м. Нікополь), по якому йшло військо Б. Хмельницького на Жовтоводську битву 1648. Виник 1956 як робітниче с-ще, завдяки відкриттю 1953 єдиного в Європі унікал. родовища рідкоземел. металів, які мають надзвичайно важливе значення для розвитку економіки України. 1958 робітничому с-щу присвоєно назву В. у зв’язку з тим, що с-ще виникло побл. залізнич. ст. Вільні Хутори. Від 1965 – місто районного, від 1990 – обл. значення. У місті працює понад 100 підпр-в, найбільші з них: дочірнє підпр-во ЗАТ «Крим. титан» – «Вільногір. гірн.-металург. комбінат», ТОВ «Вільногір. скло». У В. – 5 заг.-осв. шкіл, 5 дитсадків, технікум Нац. металург. академії України, профес.-тех. ліцей; Палац культури, муз. та мист. школи, б-ка, Культурно-діловий центр, Центр дит. та юнац. творчості; лікарня, дит. лікарня, стоматол. відділ., полог. відділ.; спорт. комплекс. Є відділ. 5-ти банків, готель. П’ятьом колективам худож. самодіяльності присвоєно почесне звання «народний». Виходить г. «Вільногірськ». Щорічно проводяться свято укр. куренів «Україно – ти для мене диво», фестиваль дит. талантів «Юна хвиля».

О. О. Волощук, Л. Ю. Погребняк

Стаття оновлена: 2005