Вільсон Томас Вудро - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільсон Томас Вудро

ВІ́ЛЬСОН Томас Вудро (Wilson Thomas Woodrow; 28. 12. 1856, м-ко Стантон, шт. Вірджинія, США – 03. 02. 1924, Вашинґтон) – 28-й президент США (1913– 21). Закін. Прінстон. ун-т (1879). У 1890–1902 – проф., 1902–10 – ректор цього ун-ту. 1910–12 – губернатор шт. Нью-Джерсі. 1913–14 здійснив низку заходів, спрямованих на демократизацію політ. життя й реформування економіки. 3 серпня 1914 проголосив нейтралітет США у 1-й світ. війні, що дало змогу за рахунок поставок товарів країнам-учасницям війни швидко наростити пром.-аграр. потенціал, стати світ. кредитором. 1916 В. вдруге обрано президентом під гаслом «Він утримав нас від війни». За президентства В. США виступили проти старої системи колоніалізму, за досягнення політ. цілей цивілізованими екон. засобами. Будучи країною іммігрантів, США включили до зовн.-політ. гасел підтримку нац. прагнень народів. Відстороненість США від глобал. політики надала їм змогу виступити проти «таємної дипломатії». Прагнучи мати роль арбітра у зброй. протистоянні Антанти і Центр. держав, В. діяльно розробляв програму повоєн. врегулювання. Оголосивши 2 квітня 1917 війну Німеччині, США не приєдналися до Антанти, заявивши, що виступають на її боці як «асоційована держава». Це дало змогу В. і далі проводити окрему дипломат. лінію, використовуючи передові ідеї, що походили, зокрема, з Європи. Гол. з них – створення міжнар. орг-ції забезпечення миру, що була трансформована у проект Ліги Націй. 8 січня 1918 оголошено широковідомі «14 пунктів» В., що становили «програму миру» та повоєн. міжнар. устрій. В. не включив питання про статус України до переліку міжнар. проблем, розв’язання яких передбачали «14 пунктів». Складені у жовтні 1918 «Коментарі» до мирної програми згадували про українців лише у роз’ясненнях до трьох пунктів: 6-го, що стосувався майбутнього Росії, 10-го, що стосувався Австро-Угорщини, і 12-го, що стосувався Польщі. «Пункти» В. дали змогу учасникам Париз. мирної конф. 1919– 20 та представникам США не зважати на інтереси України. Заг. політика В. щодо Росії невдовзі вилилася в участь США в антирад. інтервенції. При розгляді ін. питань В. зіткнувся з протидією своїх партнерів Ж. Клемансо і Дж. Ллойда, йому не вдалося досягти консенсусу у власній делегації та перебороти зростання незадоволення у Конгресі США. Одним з небагатьох досягнень В., зафіксованих у Версал. мирному договорі 1919, стало включення до нього Статуту Ліги Націй. Та саме через це 19 березня 1920 Сенат США не ратифікував договір з Німеччиною. Розсварений із своїми соратниками та тяжкохворий В. не виявляв в остан. рік президентства поміт. активності та припинив публічну діяльність після виходу на пенсію.

Літ.: Симоненко Р. Г. Імперіалістична політика Антанти і США щодо України в 1919 // Паризька мирна конф. і антирад. інтервенція на Україні. К., 1962; Уткин А. И. Дипломатия Вудро Вильсона. Москва, 1989; Камінський Є., Дашкевич А. Політика США щодо України К., 1998.

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2005