Корабльов Василь Миколайович

КОРАБЛЬО́В Василь Миколайович (12(24). 04, за ін. даними – 01(13). 01. 1873 чи 20. 12. 1872(01. 01. 1873), Пол­­тава або с. Криштопівка Павлогр. пов. Катеринослав. губ., нині Близнюків. р-ну Харків. обл. – 14. 02. 1936, Алма-Ата, нині Алмати) – педагог, журналіст. Закін. Ніжин. класичну г-зію (1893), С.-Пе­тербур. ун-т (1897). Вивчав слов’ян. мови на Балканах, зазнав переслідувань з боку австро-угор. поліції за пропаганду слов’янофіл. ідей. Від кін. 1890-х рр. учителював у С.-Пе­тербурзі; водночас від 1902 редагував «Известия Санкт-Пете­­рбургского славянского благотворительного общества» (від 1904 – «Славянские известия»), від 1906 – пом. гол. ред. г. «Пра­­вительственный вестник», від 1907 – секр. С.-Пе­тербур. сло­­в’ян. добродій. т-ва. Багато подорожував. У рос. часописах і зарубіж. пресі вміщував нариси, огляди, рецензії, мандрівні нотатки, зокрема текст про б-ку та музей Нар. дому в Львові. Контактував з Галицько-руською матицею. Перекладав твори серб. письменника Б. Нушича («Сербские рассказы», 1903, «Хаджи Лойя», 1912; обидві – С.-Пе­тербург). Досліджував літ. спадщину О. Пушкіна, О. Кольцова, М. Гоголя, В. Жуковського, І. Нікітіна, Г. Успенського, В. Гаршина, А. Чехова, М. Некра­­сова, Ф. Достоєвського, В. Со­­ловйова, письменників із родини Аксакових та ін. Від 1912 читав лекції у Практич. сх. академії (С.-Пе­тербург); від 1913 – у С.-Пе­тербур. істор.-філол. і Жін. пед. ін-тах; від 1915 – інспектор Петрогр. навч. округу (нині С.-Пе­тербург). Уклав хрестоматію «Об­­разцы сербохорватской ли­­те­­ратуры» (С.-Петербург, 1914), по­­сібник «Образцы чешского литературного языка» (Петроград, 1915). Від 1921 – зав. каф. пд. слов’ян Ленінгр. ун-ту (нині С.-Пе­тербург); від 1923 – проф. Ленінгр. інж.-екон. ін-ту. 1931 став одним із фундаторів, ученим секр. Ін-ту слов’янознавства АН СРСР; від 1933 – чл. президії, зав. соц.-побут. сектору Локал. бюро Секції наук. працівників при АН СРСР, голова Укр. наук. т-ва у Ленінграді (готував матеріал до «Наукового збірника», запроектованого поперед­­ником цієї орг-ції – Т-вом дослідників укр. історії, письменства та мови). 3 січня 1934 заарешт., за звинуваченням у при­­належності до Рос. нац. партії засудж. до 10-ти р. таборів. Засланий до Казахстану. Реабіліт. 1956.

Пр.: Малорусский или общерусский язык? // Славян. век. 1900. № 6; Со­­бытия в Македонии и Старой Сербии. С.-Пе­тербург, 1903; Буковина и Угорская Русь // Славян. изв. 1904. № 1; Черногорская конституция // Там само. 1906. № 1; Славянское племя. С.-Пе­тербург, 1907; Босния и Герцеговина. С.-Пе­тербург, 1908; Литературные заметки. С.-Пе­тербург, 1908; Прародина славян // Славян. изв. 1908. № 7; Из культурной жизни Албании. С.-Пе­тербург, 1909; Критик-реалист: К пяти­­десятилетию со дня смерти Н. А. Добролюбова. С.-Пе­тербург, 1911; Ломо­­носов. С.-Пе­тербург, 1911; Т. Г. Шевченко // Правительствен. вест. 1911, 26 фев.; Славянский мученик Ян Гус из Гусинца. Петроград, 1915; Об Э. Э. Эс­­се­не // Крас. летопись. 1931. № 3; Украин­ский вопрос в прошлом и русские ака­демики // Вест. АН СССР. 1933. № 5.

Літ.: Перечень литературных и на­­учных работ В. Н. Кораблева с 1894 по конец 1911 года. [С.-Пе­тербург, 1912]; Ашнин Ф. Д., Алпатов В. М. «Дело славистов»: 30-е годы. Москва, 1994; Дуд­­ко В. І. Проспект невиданого збірника Товариства дослідників української історії, письменства та мови у Ленінграді // КС. 1997. № 1/2.

П. Г. Усенко