Вільховий Петро Якимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільховий Петро Якимович

ВІЛЬХОВИ́Й Петро Якимович (12(25). 09. 1900, с. В’язівок, нині Павлогр. р-ну Дніпроп. обл. – 14. 10. 1975, Київ) – письменник. Чл. СПУ (1935). Уряд. нагороди. Закін. курси журналістики при ЦК КПУ (1925). Учителював. Працював ред. г. «Колгоспне село», Держлітвидаву УРСР (1935–40); під час 2-ї світ. війни – на кіностудії в Ташкенті, секр. СП Узбекистану; 1945–59 – уповноважений Ради в справах реліг. культів по Україні при РМ УРСР. Друкувався від 1921. Писав про рев. перетворення на селі, про «труд. ентузіазм народу» під час перших п’ятирічок, інтернац. єдність і дружбу трудящих. Провідна тема – «викриття реліг. мракобісся» в дусі рад. атеїзму. Автор книг оповідань, нарисів: «Зубата баба» (1927), повісті «Небояни» (1928), романів «Зелена фабрика» (кн. 1, 1930; кн. 2, 1934; усі – Харків), «Чапаєвці» (1937), «Промені життя» (1938), «Листи Паші Яблунівни» (1939), «На берегах двох рік» (1956), «Трифонове озеро» (1962), «Серце до серця» (1965), «У Тополиному» (1966; усі – Київ) та ін.

Літ.: Петрові Якимовичу Вільховому – 60 років // Вітчизна. 1960. № 9.

В. П. Павловська

Стаття оновлена: 2005