Вільчинський Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільчинський Олександр Олександрович

ВІЛЬЧИ́НСЬКИЙ Олександр Олександрович (24. 09. 1955, с-ще Кір’яново Перм. обл., РФ) – майстер художньої кераміки. Засл. майстер нар. творчості України (2003). Чл. НСМНМУ (1990). Освіта середня. Працював на керам. підпр-вах Запоріз. обл. (1977–2002). Голова Запоріз. осередку НСМНМУ (від 2004). Учасник обл., всеукр. і міжнар. мист. виставок, всеукр. симпозіумів гончарства від 1990. Персон. – у Запоріжжі (1998, 2005), м. Пологи (Запоріз. обл., 2003). Осн. роботи – у галузі традиц. нар. мист-ва України, виконані у техніці гончарювання, розпису ангобами, чорнодимлення, лиття – декор. вази, тарелі, блюда, келихи, сільнички, глечики, підвазонники, амфори, оселедниці, баньки. Освоїв вироб-во полив’яної та димленої кераміки, декор. виробів великих форм. Роботи зберігаються у Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., Музеї нар. арх-ри та побуту.

Тв.: банька (1986), куманець «Запоріжжя» (1992), кухоль (1993), макітра (1995); садово-паркові скульптура «У дорогу» (1999) та композиція «Мої птахи» (2000); керам. композиція «Крізь віки» (2003); набори – «Молочний» (1985), «Кухонний» (1989), «Козацький» (2004).

Літ.: Загаєцька О. В одвічних ритмах гончарного круга // ОМ. 2003. № 1; Міщенко Г. Чую глину під руками // Нар. мист-во. 2004. № 3–4; Латанський С. Тисячоліття в барвах кераміки // Земля і власність. 2004, 4 серп.; Його ж. Дива гончарного круга // Запороз. Січ. 2005, 1 жовт.

С. В. Латанський

Стаття оновлена: 2005