Вільшанка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вільшанка

ВІЛЬША́НКА (до 80-х рр. 18 ст. – слобода Маслово) – селище міського типу Кіровоградської області, райцентр. Знаходиться у пд.-зх. частині Кіровогр. обл., на р. Синюха (притока Пд. Бугу), за 130 км від обл. центру та за 6 км від залізнич. ст. Синюха. Має автобусне сполучення з обл. центром, Києвом та насел. пунктами Вільшан. р-ну. Пл. 14,7 км2. Насел. 6683 особи (2001, складає 93,7 % до 1989): українців – 74 %, болгар – 18 %, росіян – 5 %, молдаван – 1,6 %, білорусів – 0,5 %. Інтенсивне заселення місцевості відбулося в 17–18 ст. Від 1751 у В. проживають болгари, які за часів рос.-турец. війни 1768–74 отримали офіц. дозвіл цар. уряду на переселення в Україну. Від 1817 – військ. поселення. Після більшов. перевороту 1917 осн. маса насел. була зайнята у с.-г. вироб-ві. 1923–26, 1927–62 та від 1966 – райцентр. Унаслідок голодоморів 1932–33 та 1947 померло 230 осіб. Від серпня 1941 до березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни загинуло понад 150 жит. В. Від 1968 – смт. Корисні копалини: граніт, графіт, гнейси, суглинки жовто-бурі та палево-жовті, буд. пісок. Насел. В. зайняте переважно у с. госп-ві. Осн. пром. підпр-во – ТОВ «Світанок» (швейні вироби). У В. – заг.-осв. школа, 3 дитсадки; центр. рай. лікарня; 3 Будинки культури, 2 б-ки, школа мист-в; 3 зони відпочинку, парк; фізкультурно-оздоров. комплекс, човнова ст., 2 стадіони; Вільшанський україно-болгарський історичний музей; відділ. 3-х банків. Діє храм реліг. громади УПЦ МП. Пам’ятки археології: поселення епохи неоліту (кін. 4 тис. до н. е.) та палеоліту, кургани скіф. культури. На тер. с-ща встановлено меморіал. комплекс на честь 50-річчя перемоги у 2-й світ. війні, пам’ят. знак з нагоди 200-річчя переселення придунай. болгар в Україну. Уродженці В. р.: д-р юрид. н. В. Пєтков, перекладачка Л. Горячко, засл. арт. України О. Бренгач, спортсмен М. Прокопенко.

В. В. Вовченко

Стаття оновлена: 2005