Вінклер Олександр Адольфович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вінклер Олександр Адольфович

ВІ́НКЛЕР Олександр Адольфович (19. 02(03. 03). 1865, Харків – 06. 08. 1935, м. Безансон, Франція) – піаніст, композитор, педагог. Учасник Бєляєв. гуртка (С.-Петербург). Закін. муз. уч-ще Харків. відділ. РМТ (1886; кл. І. Слатіна), юрид. ф-т Харків. ун-ту (1887). Грі на фортепіано навч. у В. Дювернуа (Париж) і Т. Лешетицького (Відень), композиції – у К. Навратіла (Відень). 1890–96 працював у Харкові: викладав гру на фортепіано в Ін-ті шляхет. дівчат, муз. уч-щі. Виступав у камер. концертах. 1896–1924 – викл. (від 1909 – проф.) С.-Петербур. (згодом Петрогр.) консерваторії. Одночасно від 1907 – муз. критик г. «Санкт-Петербургские новости». Від 1925 жив у Безансоні, де викладав у консерваторії. Твори В. переважно оркестрові (увертюра-фантазія «У Бретані», «Варіації на фінську тему для скрипки з оркестром») та камерно-інструм. (струнний квартет opus 7, Бєляєв. премія, 1897; соната для фортепіано та варіації для 2-х фортепіано, премія ім. М. Глінки, 1916). Автор перекладень для фортепіано в 4 руки творів рос. композиторів. Серед учнів – І. Віленський, С. Прокоф’єв.

Пр.: Краткое руководство по элементарной теории музыки. Х., 1895; М. П. Беляев в истории русской музыки // Памяти Митрофана Петровича Беляева: Сб. очерков, статей и воспоминаний. Париж, 1929.

О. В. Кононова

Стаття оновлена: 2005