Вінницька область

ВІ́Н­НИЦЬКА О́БЛАСТЬ — область у центральній частині Прав­обережної України. Утвор. 1932. Тер. В. о. почала заселятися в добу палеоліту. Протягом 1 тис. н. е. сучасна Він­нич­чина була густо заселена землеробськими словʼян. племенами. В 10–12 ст. входила до складу Київської Русі, від поч. 13 ст. — до Галицько-Волинського князівства. 1362 уві­йшла до Великого князівства Литовського, 1569 (Люблінська унія) — до Польщі. Насел. брало участь у пов­стан­ні С. Наливайка 1594– 96, у нац.-визв. боротьбі під проводом Б. Хмельницького. 1648–67 на тер. області існував Вінн. полк. За Андрусівським договором 1667 знову повернулася до складу Польщі, але насел. не припиняло боротьби — брало участь у пов­стан­ні С. Палія 1702–04, гайдамац. русі 30–60-х рр. 18 ст. За 2-м поділом Польщі у складі Прав­обереж. України при­єд­нана до Рос. імперії. 1793–96 входила до Брацлав. намісництва, від 1797 тер. області вві­йшла до складу Поділ. губ., а пн.-сх. її частина — до Київ. губ. У 20-х рр. 19 ст. м. Тульчин — один із центрів Пд. товариства декабристів. 1923 на тер. В. о. існували Вінн., Тульчин., Гайсин., Могилівський округи (від 1925 — Вінн., Могилів-Поділ., Тульчин.). На 1935 в області налічувалося 4 округи (Камʼянець-Поділ., Могилів-Поділ., Проскурів., Шепетів.) та 74 р-ни. Кількість р-нів не раз змінювалась (1938 — 42, 1946 — 44, 1960 — 32, 1965 — 19, 1979 — 25). Жит. В. о. потерпали від голодомору 1932–33. Під час нім.-фашист. окупації (липень 1941 — 27 березня 1944) на тер. області діяли бл. 50 під­піл. організацій. Побл. Він­ниці протягом грудня 1941 — вересня 1942 була споруджена ставка А. Гітлера «Вервольф».

На Зх. межує з Чернів. і Хмельн., на Пн. — з Житомир., на Сх. — з Київ., Черкас., Кіровогр., на Пд. — з Одес. областями України та з Молдовою. В. о. — єдиний регіон, що межує з такою великою кількістю субʼєктів (7 областей і 1 держава). На Пн. її землі про­стягаються до пн. околиць с. Кашперівка Козятин. р-ну (49° 53′ пн. ш.), на Пд. — пд. околиць с. Велика Кісниця Ямпіл. р-ну (48° 04′ пн. ш.). Крайня зх. точка (27° 20′ сх. д.) роз­таш. побл. впа­да­н­ня р. Матерка у Дністерське водо­сховище, а сх. — на сх. від с. Тернівка Бершад. р-ну (30° 01′ сх. д.). Тер. області з Пн. на Пд. про­стягається на 204 км, а з Зх. на Сх. — 196 км. В. о. знаходиться між роз­винутими пром. центрами Пд.-Зх. екон. р-ну Києвом і Львовом, а також між великими містами Придні­провʼя та Причорноморʼя, що сприяє швидкому роз­витку її госп. комплексу. Область пере­тинають між­держ. залізничні магістралі, проходять траси магістрал. трубо­проводів, бере початок лінія електропередачі Він­ниця–Альбертірша (Угорщина). Через тер. області проходять 3 магістрал. газо­проводи: Уренгой–Помари– Ужгород; «Союз»; Дашава–Київ. В області знаходяться залізничні вузлові ст. Козятин, Жмеринка, Він­ниця, Вапнярка, Калинівка, Рудниця. У Він­ниці роз­таш. аеропорт.

Пл. 26,5 тис. км² (4,4 % тер. України). Насел. 1 772 371 особа (2001, складає 91,7 % до 1989): українців — 94,5 %, росіян — 3,8 %, поляків — 0,2 %, білорусів — 0,17 %. Центр — м. Вінниця. У складі області — 27 р-нів, 18 міст, з них 6 обл. значе­н­ня, 29 с-щ міськ. типу та 1466 сільс. насел. пунктів. У гео­структур. від­ношен­ні область знаходиться у межах пн.-зх. частини УЩ. Поверх­ня області — хвиляста лесова рівнина, що по­ступово знижується з Пн. Зх. на Пд. Сх. Долина Пд. Бугу поділяє область на дві частини. На Пн. Сх. — Придні­пров. височина, для якої характерне чергува­н­ня межиріч з від­носно глибоко врізаними долинами річок, балками. На Пн. Зх. — рівнина з окремими виходами вапняків. На Пд. Зх. — Подільська височина. Найменш під­вищена пд.-сх. частина В. о. Мінерал.-сировин­ні ресурси пред­ставлені різними нерудними корис. копалинами. Госп. значе­н­ня мають родовища каолінів (Глуховецьке, Турбівське та Великогадоминецьке) і буд. каменю. Висока якість глуховец. каолінів (їх білизна 73–80 %) забезпечує великі по­ставки каолінового концентрату в країни далекого зарубіж­жя. Виявлено бл. 50 родовищ гранітів, гнейсів, пісковиків, найбільші — Вітавське, Гніванське, Стрижавське, Жежелівське. Є також родовища фосфоритів (Жванське), вапняків, мергелів, трепелу, крейди, гіпсу, різних глин і піску. Паливні ресурси обмежені(буре вугі­л­ля, торф) і мають місц. значе­н­ня. Видобуток палива (торфу) і його пере­робка не­значні, їх здійснює Літин. торфопід­приємство Поділ. вироб. обʼ­єд­на­н­ня. Торф видобувають ще в ряді колектив. госп-в, але здебільшого для агромеліор. робіт. У пер­спективі для задоволе­н­ня місц. потреб у паливі перед­бачається роз­робляти Новоселів. родовище бурого вугі­л­ля. Є джерела мінерал. вод у м. Хмільник (радонові води), с. Житники Мурованокуриловец. р-ну, побл. м. Козятин та смт Липовець. Всього через тер. області протікає 3,6 тис. річок заг. довжиною 11,8 тис. км, з них 204 річки завдовжки понад 10 км. Вони належать до басейнів Пд. Бугу (Згар, Рів, Краснянка, Соб, Удич), Дністра (Мурафа, Лядова, Немия, Русава) та Дні­пра (Рось, Гнилопʼять, Гуйва). У межах області створ. бл. 2600 ставків і 63 водо­сховища (заг. пл. 370 км²), найбільше — Ладижинське. Для водопо­стача­н­ня пробурено понад 2,1 тис. артезіан. свердловин. Клімат В. о. помірно континентальний з мʼякою зимою та теплим вологим літом. Середньорічні температури: літня від +18,6 до +20,5 °С, зимова від -4 до -6 °С. Річна кількість опадів 520– 590 мм, з них бл. 80 % припадає на теплий період року. Пл. лісів бл. 360 тис. га. В області роз­міщені території та обʼєкти природно-заповід. фонду: ландшафтні — Володимирська дубина, Грабарківський заказник, Коростовецький заказник, ур­очище Самчинецьке, ботанічні — Білянський ліс, Брон­ницький заказник, Вендичанська дубина, Гарячківська дача, Дашівський заказник, Дяківці, Іл­лінецький заказник, Криве, Сестринівська дача, Устянська дача, Хмільницька дача; зоол. — Буго-Деснянський заказник; лісовий — Марксова дубина.

В області є понад 300 пром. під­приємств. Важливе значе­н­ня мають машинобудува­н­ня і металооб­робле­н­ня. У цих галузях функціонують 80 під­приємств, які спеціалізуються з випуску електротех., вер­статобуд., інструментал., приладобуд. і під­шипникової продукції, тракторного і с.-г. машинобудува­н­ня. Вони виготовляють металорізальний інструмент, насоси, під­шипники коче­н­ня, водо-, тепло- та газолічильники, лічильники електричні однофазні. Найпотужніше пром-сть пред­ставлена у Він­ниці. В області є під­приємства з виробництва унікал. оптико-мех. продукції, держ. карто­граф. ф-ка, завод з виробництва діамантів — «Вінн. завод “Кри­стал”». Могилів-Поділ. маш.-буд. завод, ЗАТ «Калинів. машзавод», Барський маш.-буд. завод, ВАТи «Брацлав», «Хмільниксільмаш», Турбівське ВАТ «Атеко», Сутиське ВАТ «Авто­електро­апаратура» виготовляють технол. устаткува­н­ня для пере­роб. галузей АПК і зап­частини до нього, машини і с.-г. устаткува­н­ня для рослин­ництва, тварин­ництва і кормовиробництва, авто­електро­апаратуру. Хім. пром-сть пред­ставлена під­приємством «Гніван. шиноремонт. завод», концерном «Біо­лік» (унікал. мікробіол. виробництво), ТОВ «Техногаз», «СперкоУкраїни», ЗАТ «Він­ницяпобутхім», які виробляють пром. гази, синтетичні миючі засоби, лікар. препарати. Досить роз­винута деревооб­робна та меблева галузі, налагоджено виробництво меблів, деревостружкових плит, пиломатеріалів (ЗАТ «Хмільникмеблі»; ТОВи — «Калинівський екс­периментальний завод деревин. матеріалів», «Шпиківський деревооб­роб. комбінат»; колективне під­приємство «Бершад. меблева ф-ка»). Пром-сть буд. матеріалів пред­ставляють понад 20 під­приємств, з них ВАТи — «Будматеріали» (буд. цегла), «Керамік», «Ладижин. завод силікат. цегли»; Вінн. завод залізобетон. виробів, Гніван. завод «Спецзалізобетон» (лідер з виробництва залізнич. шпал, опор для ліній електропередач, напірних труб та ін.). Глуховец. гірн.-збагачувал. комбінат та ЗАТ «Глуховец. каоліновий завод» видобувають та єдині в Україні масово екс­портують високо­якіс. каолін у країни близького та далекого зарубіж­жя. В області роз­винена, з викори­ста­н­ням місц. сировини, галузь із виробництва неметалевих мінерал. виробів, видобува­н­ня неергетич. матеріалів (Гніван., Жежелів., Стрижавський карʼєри). Легка пром-сть пред­ставлена 29 під­приємствами, потужними швейними ф-ками, що випускають конкуренто­спроможну продукцію й працюють за пере­довими іноз. технологіями, зокрема ВАТи — «Володарка», «Могилів-Поділ. швейна ф-ка “Аліса”», «Тульчин. швейна ф-ка», «Тульчин. взут­тєва ф-ка», «Хмільниц. швейна ф-ка “Лілея”»; держ. під­прв-во «Динамо», ЗАТ «Поді­л­ля». На тер. області знаходяться потужності для виробництва 10 523,4 млн кВт електро­енергії на рік. Ладижинська ТЕС входить до складу компанії «Захід­енерго» і забезпечує електро­енергією Вінн., Хмельн., Терноп., Чернів. та ін. обл. України. Підпр-ва Він­нич­чини виготовляють 12 % (від заг.-держ. виробництва) цукру, 15 % харч. і 29 % тех. спирту, 36 % туалетного та 10 % госп. мила, 17 % мʼяса, 5–9 % консервів, горілки та лікеро-горілчаних виробів, борошна, круп, ковбасних та кондитер. виробів, сирів, маргарин. продукції, значні обсяги ін. видів продуктів харчува­н­ня. Асоц. «Поділ. цукор» обʼ­єд­нує 32 цукрозаводи, які за добу можуть пере­робити 60 тис. т цукр. буряка. 26 молокоперероб. заводів за добу пере­робляють 2,6 тис. т молока. Є 7 великих мʼясоперероб. під­приємств, 14 спиртзаводів. Лікеро-горілчані вироби випускають держ. під­приємство «УГК “Nemiroff”», Вінн. лікеро-горілчаний завод, Ладижин. ВАТ «Біо­лік», Бершад. завод продтоварів, Чечельн. спирт. завод. Найпотужнішими виробниками без­алкогол. напоїв є ВАТи «Мурованокуриловец. завод мінеральних вод “Регіна”», «Він­ніфрут», ТОВ «АВІС», МПП ВФ «Панда». ВАТ «Вінн. олійно-жировий комбінат», обладнаний сучас. технологіями з виробництва олії і мила, випускає кондитер. жир для шоколад. виробів, яким забезпечує 80 % потреб укр. ринку. Асоц. «Він­ницяплодоовоч­пром» обʼ­єд­нує 8 плодоконсерв. заводів, асоц. «Він­ницяхліб» — 28 під­приємств, з яких 14 виробляють борошно, крупи і комбікорми. Найпотужнішим виробником хліба є ВАТ «Він­ницяхліб». Добрий приклад між­нар. спів­праці — спільне укр.-австр. під­приємство «Поді­л­ля-ОБСТ», яке реалізує проект з виробництва плодовоягід. продукції та її пере­робки на концентровані соки, добавки до йогуртів, фруктові пюре та ін. продукцію. Новітня технологія дає можливість пере­робити понад 70 тис. т фруктів та ягід за сезон, його продукція екс­портується в країни далекого та близького зарубіж­жя. Успішно працює в області ВАТ «Вінн. кондитерська ф-ка». Пере­робкою с.-г. продукції в області за­ймаються 119 під­приємств споживчої кооперації, які виробляють найрізноманітнішу продукцію нар. спожива­н­ня. У складі ВО «Він­ницяптахо­пром» функціонують 15 птахофабрик. С. госп-во області пред­ставляють 718 с.-г. під­приємств, 1280 селян. фермер. госп-в, 525,9 тис. особистих селян. госп-в. Пл. с.-г. угідь 1960 тис. га, з них орних земель — 1694 тис. га, сіножатей та пасовищ — 215 тис. га. Щорічно виробляється бл. 2 млн т зерна, 2 млн т цукр. буряків, 1,3 млн т картоплі, 90 тис. т фруктів і ягід. С. госп-во області має зерно-буряковий напрям з роз­винутим мʼясо-молоч. тварин­ництвом. Кількість малих під­приємств на 10 тис. насел. в області складає 46,8 одиниць.

В області функціонують 2162 навч.-вихов. заклади, зокрема 593 до­шкіл. вихов. заклади, 1 дит. будинок, 1058 держ. заг.-осв. навч.-вихов. закладів, з них 2 гімназії, 7 ліцеїв, 19 шкіл для дітей з вадами ро­зумового та фіз. роз­витку, 2 вечірні школи. Із заг. кількості держ. закладів є 25 інтернатів, 2 ліцеї-інтернати. Діють 47 поза­шкіл. закладів, 36 ПТУ, 6 приват. шкіл. У Він­ниці — Він­ницький державний аграрний університет, Він­ницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського, Він­ницький національний технічний університет, Він­ницький національний медичний університет ім. М. Пирогова, Він­ницький фінансово-економічний університет; НДІ ві­деотермінал. техніки, ряд проект. ін­ститутів та майстерень. Діють від­діл. творчих спілок: журналістів (від 1957), композиторів (від 1951), музикантів-професіоналів (від 1991), письмен­ників (від 1971), художників (від 1976), архітекторів (від 1948), хорео­графів (від 2003), майстрів нар. творчості (від 1991). Серед закладів культури — Він­ницький академічний обласний український музично-драматичний театр ім. М. Садовського, «Золотий ключик» Він­ницький обласний театр ляльок, Він­ницька обласна філармонія, Він­ницька державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. Тимірязєва, Він­ницька обласна наукова медична бібліотека, дит. та юнац. обл. б-ки, 2090 масових б-к, Він­ницьке училище культури і мистецтв ім. М. Леонтовича, Тульчинське училище культури, 53 школи естет. вихова­н­ня, 1190 закладів культури клуб. типу, 809 кіно­установок. Музеї: Він­ницький обласний крає­знавчий музей, Могилів-Подільський крає­знавчий музей, Тульчинський крає­знавчий музей, Він­ницький обласний художній музей, Він­ницький літературно-меморіальний музей М. Коцюбинського, Пирогова М. музей-садиба, Стельмаха М. літературний музей (с. Дяківці Літин. р-ну), Леонтовича М. меморіальний музей (с. Марківка Теплиц. р-ну), Заболотного Д. меморіальний музей-садиба (с. Заболотне Крижопіл. р-ну), держ. істор.-культур. заповід­ник «Буша» (с. Буша Ямпіл. р-ну). При культ.-осв. установах працюють 6274 клубні формува­н­ня, в яких беруть участь понад 69,7 тис. самодіял. аматорів. 258 колективів мають зва­н­ня «народний» і «зразковий». Осередком гончарства є с. Бубнівка, худож. вишивки — села Клембівка та Городківка, ткацтва і килимарства — села Бершад. та Ямпіл. р-нів. У закладах культури і мистецтва працюють 9 нар., 39 засл. арт., 5 засл. діячів мистецтв, 3 засл. художники України, 50 засл. працівників культури та 3 засл. майстри нар. творчості України. На тер. Він­нич­чини взяті державою під охорону 4012 обʼєктів культур. спадщини, з них 1434 — археології, 1798 — історії, 579 — містобудува­н­ня і архітектури, 201 — мистецтва. Реліг. громади: 803 — УПЦ МП, 178 — УПЦ КП, 53 — УАПЦ, 14 — УГКЦ, 126 — РКЦ, 334 — проте­станських та 50 — ін. Осн. памʼятки історії та архітектури: Домініканський (1624) та Єзуїтський (1610–17) монастирі, Свято-Миколаївська церква (1746, всі — у Він­ниці), печерний християн. храм (5–16 ст., с. Буша Ямпіл. р-ну), Миколаївський собор (1754, м. Могилів-Подільський), Скельний монастир (9–19 ст., с. Лядова Могилів-Поділ. р-ну), палац-ансамбль Потоцьких (1757, м. Тульчин), Миколаївський монастир (18–19 ст., м. Шаргород), костел та синагога (16 ст., м. Шаргород), костел (18 ст., с. Мурафа Шаргород. р-ну). Із Він­нич­чиною повʼязані життя і діяльність історика і політ. діяча М. Грушевського, історика, архео­графа, етно­графа і археолога В. Антоновича, поетів С. Ру­данського і В. Свідзинського, письмен­ника М. Коцюбинського, поета і правозахисника В. Стуса, композитора М. Леонтовича, етно­графів К. Широцького, О. Воропая, громад. діяча, історика В. Отамановського, літератора П. Килимника.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю