Вінницький (центрально-Подільський) геоботанічний округ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вінницький (центрально-Подільський) геоботанічний округ

ВІ́ННИЦЬКИЙ (ЦЕНТРА́ЛЬНО-ПОДІ́ЛЬСЬКИЙ) ГЕОБОТАНІ́ЧНИЙ О́КРУГ – частина Подільсько-Бессарабської геоботанічної підпровінції, у межах Вінницької, частково Хмельницької областей, на Подільській височині. Гіпсометричні рівні території змінюються від вододілів (350–380 м) до долин річок Пд. Бугу та Дністра (80–150 м). Клімат. умови округу є типовими для атлантико-континентал. області помір. клімат. поясу і характеризуються чітко вираженими 4-ма сезонами року. Середньорічна т-ра становить + 7 °С, а пересічна кількість опадів змінюється від 480 мм у пд. частині до 500–550 мм на ін. ділянках. У ґрунт. покриві переважають різні підтипи сірих опідзолених ґрунтів та опідзолені чорноземи. Природна рослинність зберігається лише на 17 % тер. округу. Домінант. типом рослинності є лісовий (12 %). Крім лісів (60 % – штуч. походження), що представлені дубово-грабовими та їх похідними грабовими, а подекуди на заплавах і терасах дубово-сосновими асоціаціями, трапляються острівки степів, лук та боліт. На схилах річк. долин зростають ковила волосиста, осока низька. Луки та болота поширені в заплавах річок. Округ розділяють на 5 геоботан. р-нів: Жмеринсько-Віньковецький, Літинський, Немирівський, Новоушицько-Мурованокуриловецький та Тульчинський. У межах округу – заказники та пам’ятки природи заг.-держ. значення: Бронницький заказник, Володимирська дубина, Грабарківський заказник, урочище Дубина.

Г. І. Денисик

Стаття оновлена: 2005