Вінс Пауль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вінс Пауль

ВІНС Пауль (Wiens Paul; 17. 08. 1922, м. Кьоніґсберґ, нині Калінінград, РФ – 06. 04. 1982, Берлін) – німецький письменник, сценарист, перекладач. Нац. премія НДР (1959), Літ. премія ім. Г. Гайне (1962) та ін. Дитинство провів у Берліні. Переслідуваний нацистами через євр. походження, 1933 емігрував разом із батьками (Швейцарія, Італія, Франція, Англія). Студіював філософію та економіку в Лозанні й Женеві (1939–42); у Відні заарешт. за «морал. розклад Вермахту», ув’язн. у концтаборі Оберланцендорф (1943–45). Від 1945 учителював у Відні; 1947–50 – ред. і перекладач вид-ва «Aufbau Verlag» у Сх. Берліні (НДР), відтак – вільний письменник. 1982 – гол. ред. ж. «Sinn und Form». В. – представник традиц. соціаліст. літ-ри. Його поезіям притаманні пісенні та баладні риси, природність вислову та інтонації, версифікац. майстерність. Автор зб. віршів «Begeistert von Berlin» («Захоплений Берліном», 1951; співавт.), «Beredte Welt» («Промовистий світ», 1953), «Nachrichten aus der Dritten Welt» («Повідомлення з третього світу», 1957), «Neue Harfenlieder» («Нові пісні арфи», 1966; у манері австр. поета пізнього середньовіччя О. фон Волкенштайна), «Dienstgeheimnis. Ein Nächtebuch» («Службова таємниця. Нічна книжка», 1968). Сценічна ораторія «Ein Denkmal für Dascha» («Пам’ятник Даші», 1960) на музику В. Шоора – поет. втілення образу молодої рос. жінки. Також у доробку В.: зб. оповідань і новел «Die Haut von Paris» («Оболонка Парижа», 1960), «Lucia Temi, oder Der aufgeschobene Weltuntergang» («Лючія Темі, або Відстрочений кінець світу», 1961), кіносценарії «Genesung» («Одужання», 1956), «Matrosenlied» («Пісня матросів», 1958), «Sonnensucher» («Шукач сонця», 1958; усі – у співавт.), книги для дітей та юнацтва. Вибрані вірші увійшли до кн. «Vier Linien aus meiner Hand» («Чотири лінії моєї руки», 1972). В. здійснив високохудожні переклади поезії П. Елюара, Л. Араґона, Н. Хікмета, В. Маяковського, С. Маршака, О. Твардовського, китай. письменників. Уклав антологію болгар. лірики 20 ст. «Blaue Feuer. Moderne bulgarische Lyrik» («Блакитні вогні: Сучасна болгар. лірика», 1960). Написав післямову до нім. видання кн. «Eine Handvoll Hoffnung» («Пригорща надії», Берлін, 1972) М. Бажана, куди увійшли перекладені ним вірші «Боги Еллади», «Сіль» та поет. цикл «Чотири оповідання про надію» («Варіації на тему Р. М. Рільке»), низка поезій В. присвячена укр. поетові («Умань», «Панфутурист», «Подвійна романтика», «Бажан і Бехер» та ін.). Укр. мовою окремі вірші В. переклав Л. Горлач.

Тв.: укр. перекл. – (Вірші) // Всесвіт. 1974. № 10; рос. перекл. – Время мечтать // Иностр. лит-ра. 1964. № 10; (Стихи) // Поэзия социалист. стран Европы. Москва, 1976; (Стихи) // Поэзия Герман. Демокр. Респ. Москва, 1983.

П. В. Рихло

Стаття оновлена: 2005