Віньківці - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віньківці

ВІ́НЬКІВЦІ (1927–38 – Затонське) – селище міського типу Хмельницької області, райцентр. Знаходиться на р. Калюс (притока Дністра), за 85 км від обл. центру, за 45 км від залізнич. ст. Дунаївці. Має автобусне сполучення з містами Вінниця, Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Деражня, смт Чемерівці та з сільс. насел. пунктами Віньковец. р-ну. Пл. 1,5 км2. Насел. 6943 особи (2001, складає 98,8 % до 1989), переважно українці. Рельєф довкруж. земель горбистий, місцями – пологохвилястий, розчленов. долинами річок. Археол. знахідки свідчать, що тер. сучас. В. була засел. ще за доби Київ. Русі. Вперше згадується у податк. списку під 1493. Тоді поселення мало 14 димів (податк. одиниць). Від 1-ї пол. 15 ст. і до поч. 20 ст. с-щем володіли польс. магнати Заміховські, Гумецькі, Старжинські, Орловські, Черкаси, Косельські. До 1917 В. переживали часи занепаду; належали до Осламіс. волості Ушиц. пов. Поділ. губ. 1923–62 та від 1966 – райцентр. Жит. В. постраждали від голодомору 1932– 33. Від 11 липня 1941 до 27 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Від 1957 – смт. Околиці В. багаті на поклади буд. матеріалів: глини, піску, каменю. Є запаси каоліну, фосфоритів. Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування високих урожаїв с.-г. культур, розвитку тваринництва, садівництва і лісівництва, в заплавах річок – ставкового рибництва. Гол. пром. підпр-ва: ВАТи – «Віньковец. консерв. з-д», «Віньковец. сирзавод», «Комбікорм. з-д», «Цегел. з-д». У с-щі – Будинок культури, 3 клуби, 5 б-к, кінотеатр; 3 заг.-осв. школи, 4 дитсадки, дит. муз. і спорт. школи, Будинок школяра; стадіон, 3 спорт. зали; центр. рай. лікарня, поліклініка, 4 фельдшер.-акушер. пункти, 2 аптеки; відділ. 3-х банків. Реліг. громади: 2 – УПЦ КП, РКЦ. Виходить г. «Сільські новини». Шести самодіял. колективам присвоєно почесне звання «народний». У В. народився д-р філос. н., проф. Б. Сохацький.

М. С. Яцишин, В. Д. Тиртишний

Стаття оновлена: 2005