Віньковський В’ячеслав Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віньковський В’ячеслав Іванович

ВІНЬКО́ВСЬКИЙ В’ячеслав Іванович (26. 05. 1950, с. Маниківці Михайлів., нині Деражнян. р-ну Хмельн. обл.) – майстер художньої кераміки. Чоловік М. Росул. Лауреат Нац. симпозіуму гончарства «Опішня–2000». Чл. НСХУ (1993). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1981; викл. Б. Горбалюк, В. Панасик, Г. Янко). Від 1989 – викл. Ужгород. дит. школи мист-в. Голова секції ужитк. мист-ва Закарп. орг-ції НСХУ (від 2000). Учасник обл., всеукр. та міжнар. мист. виставок від 1985. Персон. – в Ужгороді (1995, 1998– 99), Києві (2002), Хмельницькому (2004), Львові (2005). Працює у галузях кераміки та анімаліст. скульптури у співавт. з дружиною. Захоплення архаїч. давниною, витоками ассирій.-єгипет. скульптури призвело до створення «олюдненої» декор. скульптури. Митець експериментує з масою, сполуками форм, включенням у композицію кольору та геом. декору. Роботи зберігаються у Нац. музеї-заповіднику укр. гончарства в смт Опішня Зіньків. р-ну Полтав. обл., Закарп. ХМ.

Тв.: «Єгипетська корова», «А ось і я» (обидва – 1993), «Птахи», «Ностальгія» (обидва – 1994), «Анубіс» (1995), «Ківі» (1997), «Викрадення Європи» (1999), «Мамонт», «Птахи моїх предків», «Семаргл» (усі – 2000), «Бізон», «Шумер», «Вавилонець», «Вартовий землі слав’янської» (усі – 2001), «Колесо часу» (2002).

Літ.: Панчук Н. Животворна глина // Тиса. 1994. № 3, 4; Художники Закарпаття: Альбом. Уж., 2000; Андрущенко О. З глини постали – в глину підемо // Укр. керамол. журн. 2002. № 1, 2.

О. В. Юрченко-Микита

Стаття оновлена: 2005