Віраг Юлій Георгійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віраг Юлій Георгійович

ВІ́РАГ Юлій Георгійович (13. 09. 1880, м. Хуст, нині Закарп. обл. – 22. 03. 1949, м. Мукачеве Закарп. обл.) – живописець. Навч. у Мюнхен. АМ (1898–1903), Будапешт. школі зразк. малюнка та у Париз. академії Р. Жюльєна. Від 1903 – у Мукачевому. Учасник мист. виставок. Персон. – в Ужгороді (1950, посмертна). Виявив себе в церк. малярстві, жанрах портрета, побут. та істор. композицій. Герої портрет. творів В. – люди з соц. низів (плотогони, ремісники, селяни, мешканці містечок). Жваві й задерикуваті дітлахи, колоритні образи старих і молодих верховинців складають переконливу достовірністю й життєвістю відтворених характерів галерею, де носієм позитив. начала виступає людина з народу. Переважає рухлива композиція; осн. чинники портрет. стилю В. – рисунок і пластика живопис. об’ємів, передані за допомогою світлотіні. Картини зберігаються в Закарп. ХМ.

Тв.: настінне малярство в церкві монастиря св. Миколи на Чернечій горі біля м. Мукачеве (поч. 20 ст.); портрети – В. Йоки (1906), «Автопортрет» (1908), «Чернець» (1909), «Не буду ченцем!» (1911), «Соломон» (1914), матері (1929), «Старий у шапці» (1932), «З ярмарку», «Дядечко Балінт» (обидва – 1937), «Стахановець» (1947), «Декламаторка» (1949).

Літ.: Каталог меморіальної виставки творів художника Юлія Георгійовича Вірага. Уж., 1950.

Д. В. Степовик

Стаття оновлена: 2005