Віртуальність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Віртуальність

ВІРТУА́ЛЬНІСТЬ (від англ. virtuale – актуальність) – будь-яка інтерсуб’єктивна реальність, присутність якої опосередковано універсумом знаків. В. наділена майже всіма характеристиками емпірич. реальності, крім безпосередності присутності. «Присутність» В. семіотично опосередкована; вона завжди презентована у знаках (комп’ютер. електрон., фото-мех., звукових та ін.). Поза семіотич. опосередкуванням В. неможлива. Саме тому В. сприймається не як справжня, а як штучна, синтетична реальність. Проте людина, занурена у таку квазіреальність, сприймає себе такою, що перебуває у даній реальності. Діючи на людину, В. змінює її почуття, переживання, мислення, дії майже так само, як і звичайна емпірична реальність. Онтолог. статус В. такий самий, як і у «Діснейленда», тобто як у «реальності, котрої немає», або ж як у «присутньої відсутності». Ця фантомна «нібито реальність» не дарована людям Богом, Природою або ще яким-небудь Абсолютом. Людина робить цю «синтет. реальність» у процесі інструм.-технол. перетворення природи чи у контексті психіч., репрезентац., когнітив., імітац. діяльності.

Уявлення про В. (віртуал. події, особистості, співтовариства, конф., частинки, траєкторії, стани психіки) знайшли застосування у різних сферах люд. життєдіяльності, були впроваджені в сфери новіт. технологій. Частина з них довела свою ефективність, зокрема інтерактивні мультимедіа, що розробляються для потреб вироб. навчання та ігрової сфери. Користувачі цієї технології, комп’ютерно «проживаючи» той або ін. сценарій, набувають такого досвіду, за який у реал. житті довелося б сплатити дорогу ціну. Ця технологія ефективно використовується в процесі навчання користувача в колективі експертів (спеціалістів у певній предмет. галузі), від імені яких можуть виступати системи штуч. інтелекту або живі люди. За ступенем впливу на індивід. і колективну психіку В. порівняна з матеріал. дійсністю; вона нерідко співіснує з нею в тому ж самому просторі. В. є не тільки когнітив. засобом репрезентації світу, але і технол. знаряддям зміни світосприймання, уяви, мислення, поведінки людини. Вона є джерелом потуж. навігац. інструментів, що допомагають постіндустр. цивілізації прокладати курс у парадоксал. світі прийдешнього – у світі нестійкості й необоротності, нелінійності та зворот. зв’язків, еволюції й катастроф, хаосу і найскладніших структур, дисипації та самоорганізації. Індустрія, яка виробляє різні типи В., – потуж. чинник як гуманних, так і антигуман. перетворень «життєвого світу» людини. Вона спроможна проектувати, конструювати і матеріально втілювати світи, істотно відмінні від тих, що сумісні з буттям людини. У подіб. світах можуть домінувати нерозмірні людині обсяги, швидкості, тиски, випромінювання тощо. Вони можуть відрізнятися крайньою відчуженістю від світу безпосеред. повсякден. життя людей. Тому індустрія В. не є нейтральною.

Літ.: Засоби комп’ютерної техніки з віртуальними функціями і нові інформаційні технології: Зб. наук. пр. Т. 1–2. К., 2002; Хейлз К. Н. Як ми стали постлюдством: Віртуал. тіла в кібернетиці, літ-рі та інформатиці / Пер з англ. К., 2002.

В. С. Лук’янець

Стаття оновлена: 2005