Корбач Іван Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Корбач Іван Михайлович

КО́РБАЧ Іван Михайлович (25. 10. 1926, с. Березна, нині смт Менського р-ну Черніг. обл. – 18. 07. 2014, Київ) – письменник, журналіст. Літ. премія ім. М. Коцюбинського (1997, 2000). Чл. НСЖУ (1959), НСПУ (2002). Учас­­ник 2-ї світ. вій­ни. Бойові нагороди. Закін. Львів. заг.-військ. уч-ще (1952) та Київ. ун-т (1966). Перебував 1944–77 на військ. службі, понад 20 р. працював військ. кореспондентом і ред. газети. 1977–88 – зав. прес-центру Мін-ва торгівлі УРСР; 1998–99 – спецкор г. «Правда України»; від 1999 – відп. секр. т-ва «Черніг. земляцтво». Друкувався в ж. «Радуга», «Советский воин». Писав рос. та укр. мовами. Автор романів «Весы Меркурия» (1989), «Останній по­­хід короля» (1994), «Сотники» (1995), «Їхала цариця нашим кра­­єм» (2005); зб. оповідань і нарисів «Що за люди, березенці» (1996); мемуарів «Солдаты в клетчатых рубашках» (2006); істор. дослідж. «Минуле і сучасне літописної Березни» (2008), «Оку­­паційне лихоліття», «Переселенці» (обидва – 2009), «Мои армейские гарнизоны» (2010). Упорядник календарів «Чернігівщина – земля козацька» (1999), «Чернігівщина, земле моя» (2001), «Духовні святині Чернігівщини», «Чернігівщина у вогні» (обидва – 2002), «Співоче поле Чернігівщини» (2003), «Чернігівщина краєзнавча» (2004). Усі зазначені вид. опубл. у Києві.

Тв.: Всегда в полете. Хабаровск, 1959; Здрастуй, Острів Надії. К., 1964; Так ми служимо. К., 1975; Відповідаю за небо. К., 1975; Максимова гора. К., 1982; Выручайте зайца. К., 1989; Впереди грома: Повесть. К., 1990; Соль на погонах. К., 1990; Шляхами століть. К., 1992; Горячие осколки: Были о войне. К., 2000.

Літ.: Сапон В. Березнянський літопи­­сець // Деснян. правда. 2000, 5 жовт.

О. П. Довгий

Стаття оновлена: 2016